Схоже, прямо на наших очах відбувається зміна однієї з найважливіших тенденцій, характерних для суспільства Заходу. Групи людей з нормальною сексуальною орієнтацією починають сприймати себе як пригноблені меншини – порівняно з представниками реальних секс-меншин. Ці зміни фіксують і соціологи – але ще більш важливо поява реальних ініціативних груп.
Громадська організація Super Happy Fun America, яка квартирує в штаті Массачусетс (США), днями звернулася в мерію Бостона із заявкою на проведення «Параду гордості гетеросексуалів» (Heterosexual pride, названа за аналогією з гей-парадами). У минулий четвер (27 червня) міська влада дала добро на парад, який ініціатори хотіли б провести в кінці серпня.
Мерія схвалила заявку, але це далеко не означає, що «вирок остаточний і оскарженню не підлягає». Ще можуть виникнути непереборні перешкоди, якщо в поліції вирішать, що «парад спровокує скандали і порушить рівноправність осіб при самовизначенні статевої належності». Багато жителів Бостона вважають парад гетеросексуалів акцією з гомофобним підтекстом.
«Не треба шукати в гаслі «Відчуй себе гетеросексуалом!» те, чого там немає, – сказав у коментарях для CNN лідер Super Happy Fun America Джон Хьюго. – Наша акція в підтримку того, що заклала в нас природа, а не в знак протидії геїв, лесбіянок та інших, відносить себе до «статевим варіацій». Насправді гетеросексуальність підтримується великою кількістю населення, але воно воліє мовчати про це, коли преса часто-густо лобіює гей-теми».
Фактично головною фігурою маршу буде Майло Яннопулос, який був редактором ультраправого цифрового ЗМІ Breitbart News (того самого, рада директорів якого очолював Стівен Бэннон, ідеолог передвиборної кампанії Трампа). За даними організації, очікується понад 2000 учасників. Мер Бостона Мартін Уолш повідомив, що в заході участі не візьме – зрозуміло, через велике завантаження важливими справами – але з вікна свого кабінету поглядати на те, що відбувається, буде неодмінно. Благо гетеропарад має відбутися саме на площі перед адміністрацією.
Організатори також запросили вивісити на флагштоках біля мерії прапор гетеросексуального руху (полотнище, що поєднує рожевий з блакитним і з сполученими символами чоловічого і жіночого начала в центрі), але в адміністрації це прохання відхилили. «На наших щоглах ми піднімаємо прапори, виражають нашу позицію», – заявили в мерії. Будуть вивішувати в Бостоні райдужні стяги при проведенні гей-параду – це питання залишилося незаданным. І без відповіді, природно.
До речі, єдиного способу гетерофлага поки не існує. У невеликому канадському містечку Чіпман (провінція Нью-Брансвік) у жовтні минулого року місцеві особи традиційної статевої орієнтації намагалися вивісити прапор з чорно-білими горизонтальними смужками і тим же символами. Глава муніципалітету Карсон Аткінсон розпорядився «не створювати напруги» і відмовити.
«Звичайно, ми незадоволені цим. Багато людей незадоволені. Але думаю, що, якби влада знімали райдужний прапор ЛГБТ, скандалісти б теж знайшлися», прокоментували в місцевому осередку гетеросексуалів. «Ми вирішили не завдавати нікому шкоди», – відповів мер.
Симптоматично, що на іншому кінці світу теж відбуваються подібні процеси – протести проти засилля гомосексуальних мотивів. У минулу п’ятницю, 28 червня, в іспанській Валенсії праздновавшей «Міжнародний гейский день», символ гетеросексуалів теж був помічений: активісти ультраправої партії España 2000 розгорнули на балконі мерії національний червоно-жовтий прапор, в центральній частині якого красувався напис «Гордість гетеро – Іспанія 2000». Причому гетеросексуальний полотнище ініціаторам акції вдалося розмістити прямо над гомосексуальної «веселкою».
Іспанські ЗМІ не залишили подія непоміченим, хоча «гетерофлагу» вдалося протриматися на балконі мерії (відкритому для вільного доступу туристів) всього кілька секунд. Опинилися, загалом-то, цілком достатнім часом, щоб партійці зняли ситуацію на телефони і негайно вивісили у своєму акаунті на «Твіттері».
Схоже, західне суспільство знову підходить до якоїсь критичної точки – принаймні, з питання про сприйняття секс-меншин. В тому числі з точки зору політичної.
Демократія – це така форма суспільного життя, коли різні меншини спочатку вимагають поваги до їх «нетрадиційності», потім – рівних прав з більшістю у всіх життєвих аспектах, а по досягненні цього переходять до диктату своїх принципів і нав’язування своєї волі більшості. Більшість, побоюючись бути звинуваченим у нетолерантності та неполіткоректності (а також расизм, сексизм і ще цілій купі неприємних -ізмів), воліє відмахуватися від проблеми і поступатися примхам «нетрадиционалов». До моменту, поки не відчуває, що останні вже сидять на шиї у суспільства.
Мабуть, це відчуття вже назріло. Що говорить про це соціологія?
Згідно з даними, наведеними американським виданням The Hill,
у 2016 році 63% молодих американців заявляли, що відчувають себе в дружній і комфортній обстановці серед геїв, лесбіянок, бісексуалів, трансгендерів та інших секс-варіацій людських особин. У 2017 році таких було 53%, а за підсумками 2018-го – лише 45% опитаних.
«Битва за стовідсоткове прийняття ще далека від завершення», – констатує компанія Harris Poll, що проводила опитування на замовлення «Альянсу геїв і лесбіянок проти дифамації» (GLAAD).
36% опитаних у віковій категорії 18-34 роки в 2018 році заявили, що їм було б неприємно усвідомлювати той факт, що в їхній родині хтось належить до секс-меншин (в 2017 році було 29%, а в 2016-му – 24%). Відсоток людей, які заявляли, що їм не подобається, що в школі їх дітям доводиться вивчати історію ЛГБТ, в 2017 році становив 30%, а в 2018-му – 39%.
Америка і Захід в цілому потихеньку повертаються в нормальне русло? Мабуть, це був би занадто сміливий прогноз. Поки є сенс оцінювати події більш спокійними фразами. Начебто заяложеної за серіалами «щось пішло не так» – принаймні, для деякої дуже активною на Заході частини суспільства.
Але якщо вектор процесу збережеться, для деяких країн, «відсталих» у сприйнятті ідей гей-лобі, з’являється блискуча можливість сильно скоротити цю зворотну дорогу. Той самий випадок, коли перегнати Америку не так вже складно.
