Початок …
ЗІС-110
Цей значний автомобіль з СРСР був справжнім великим і солідним семимісним лімузином довжиною цілих 6 метрів і масою 2.5 тонни. Весь його екстер’єр нагадував лімузини американської компанії Packard.
ЗІС-110 оснащений рядним восьмициліндровим мотором об’ємом 6 літрів і потужністю 140 л. с., що працює в парі з 3-ступінчастою механічною коробкою передач. Лімузин в першу чергу призначався для вищого партійного керівництва СРСР і відомих працівників культури і науки. Його виробництво тривало з 1945 по 1961 рік на автозаводі ім.Сталіна. Всього випущено 2089 машин всіх модифікацій.
Автомобіль був технічно оснащений повною мірою: незвичний для радянських автомашин важіль перемикання 3-ступінчастою КПП на рульовій колонці, гідравлічні штовхачі клапанів і гіпоїдна головна передача, що забезпечувало ЗІС-110 високий рівень акустичного комфорту; незалежна шкворневая підвіска передніх коліс на подвійних поперечних важелях; розкішне обладнання салону, що включало електрогідравлічні склопідйомники, радіоприймач високого класу, систему опалення та вентиляції.
Основні модифікації: ЗІС-110А — автомобіль швидкої медичної допомоги; ЗІС-110Б — фаетон зі складною матер’яною дахом; ЗІС-110П — повнопривідний автомобіль; ЗІС-115 — броньована версія.
ЗАЗ-965А «Запорожець»
ЗАЗ-965А «Запорожець» був справжнім радянським «народним автомобілем», вироблений на заводі «Комунар» у Запоріжжі з 1962 по 1969 рік. Всього було випущено 322 166 таких автомобілів.
Він комплектувався заднерасположенным двигуном повітряного охолодження МеМЗ-966 потужністю 27 л. с. і об’ємом 887 куб. див. В 1965 році за рахунок нового карбюратора потужність була збільшена до 30 л. с. Автомобіль експортувався в європейські країни через бельгійського експортера Jalta, а в Фінляндії машини йшли під маркою Yalta.
При проектуванні за основу взято італійський Fiat 600 з-за своєю вдалою і прогресивною для масового виробництва конструкції кузова. На відміну від Fiat 600 «ЗАЗ-965А» мав трьохоб’ємний кузов типу «дводверний седан» з чітко виділеним об’ємом багажника моторного відсіку у вигляді «горба» і великим заднім склом, уніфікованим з лобовим.
Підвіска була на подвійних поздовжніх важелях з двома поперечними торсионами в якості пружних елементів. На дорогу автомобіль спирався з допомогою 13-дюймових коліс з високим профілем, що забезпечувала прийнятну прохідність. Випускалися також модифікації для інвалідів та поштовий фургон для збору листів з правим розташуванням керма.
ЗАЗ-966 «Запорожець»
Наступником ЗАЗ-965А стала модель з індексом 966, яка випускалася з 1966 по 1972 рік. ЗАЗ-966 мав незалежну передню підвіску параллелограммного типу, з направляючим пристроєм у вигляді здвоєних поздовжніх важелів і двома поперечними набірно-пластинчастими торсионами в якості основного пружного елемента. Також «966-ой» отримав нову досконалішу незалежну задню підвіску.
З 1967 року в автомобілі був застосований оновлений двигун «сороківка» об’ємом 1197 куб. см зі значно кращими тяговими характеристиками і з підвищеним ресурсом. Кузов ззаду мав характерні «вуха» воздухоуловителей для охолодження моторного відсіку. За цей елемент ЗАЗ-966 прозвали «Вухатим».
Коробка передач з повністю синхронізованим поруч переднього ходу була вдалою і надійною, що дозволяло їй працювати з більш потужними двигунами. До не дуже вдалим елементів конструкції ставилися півосі з досить «ніжними» гумовими пиляками внутрішніх шарнірів.
ЗАЗ-968 «Запорожець»
«968-а» модель була подальшим розвитком і модернізацією ЗАЗ-966, з’явилася вона в 1971 році і випускалася до 1994 року. Також була легендарним радянським автомобілем малого класу I групи.
Від попередника ЗАЗ-968 спочатку відрізнявся лише іншими ліхтарями заднього ходу. Тільки в 1973 році з’явилася модернізована модель ЗАЗ-968А, мала вже вузький молдинг замість фальш-решітки радіатора, нові сидіння, 2-х контурне гальмівну систему, нову панель приладів і замок запалювання з пристроєм проти викрадення.
ЗАЗ-968М «Запорожець»
У 1979 році з’явилася ще одна модернізація — ЗАЗ-968М, яка володіла прямокутними задніми ліхтарями замість круглих, нової опуклої панеллю передка з серединної чорною смугою і написом «968М», а також прямокутними покажчиками поворотів. Крім того на цю модифікацію поряд з базовим встановлювався 50-сильний двигун МеМЗ-968БЭ.
Конструктивно була змінена система охолодження двигуна, де повітря став надходити через штамповану грати в кришці капота: «вуха» були замінені на невеликі «зябра», де права решітка використовувалася для впуску повітря, а ліва — для випуску.
ВАЗ-2101
Це був один з наймасовіших і найулюбленіших радянських легкових автомобілів малого класу, вироблених на Волзькому автозаводі. Його можна назвати справжнім «народним автомобілем» Радянської епохи.
ВАЗ 2101 був «первістком» класичного сімейства автомобілів ВАЗ, яке випускалося до 2012 року. Виробництво моделі 2101 тривало з 1970 по 1988 рік і за 18 років було випущено 4.85 мільйонів штук ВАЗ-2101 всіх модифікацій.
В якості прототипу для ВАЗ-2101 був обраний італійський FIAT 124, але в радянському автомобілі були замінені задні гальма на барабанні умов для їзди по поганим дорогам, посилена передня підвіска і повністю замінена на більш сучасну задня підвіска, модифікована карданна передача, посилено зчеплення і допрацьована конструкція синхронізаторів в КПП. Були зроблені також модифікації в плані комфорту і безпеки. У загальній складності було вироблено понад 800 змін.
Базова модель оснащувалася 1.2-літровим 62-сильним двигуном. Автомобіль також ще називали «Жигулі», «одиничка» і «копійка». Основними модифікаціями моделі «2101» можна назвати: ВАЗ 21011 «Жигулі -1300» — оснащений більш потужним двигуном об’ємом 1.3 л 69 к. с. з деякими доробками конструкції кузова і салону; ВАЗ 2102 — універсал, є ліцензійною версією Fiat 124 Familiare з численними змінами і модифікаціями. Всього було випущено 666 989 примірників таких універсалів. У ВАЗ-2102 були посилені пружини підвіски і амортизатори, що дозволило зберегти вантажопідйомність в 250 кг з двома пасажирами. Існувала також версія електромобіля-фургона ВАЗ-2102Э/2801 «Електро», випущеного в обсязі всього 47 шт.
ВАЗ-2105
Це подальший розвиток ВАЗ-івських моделей «класики». ВАЗ-2105 є самим тривало випускався радянським автомобілем з сімейства «Жигулів» — 31 рік з 1979 по 2010. Він також був одним з найдешевших автомобілів на російському ринку.
ВАЗ-2105 порівняно з «2101» мав більш незграбними формами кузова, заміненими хромованими деталями на матові чорні пластикові або з пофарбованого металу. Тут вперше використаний зубчастий ремінь приводу ГРМ двигуна замість ланцюга, вперше об’єднані під одним плафоном габаритні і протитуманні фари, поворотники, стоп-сигнали і вогні заднього ходу. Крім того на бічних стеклах були прибрані кватирки, але зате додано обдув бічних стекол і обігрів заднього скла.
Всього було випущено 2 091 000 примірників ВАЗ-2105. У базовій комплектації використовувався двигун 1.29 л потужністю 63.6 л. с. з 4-ступінчастою коробкою передач. Але були модифікації з 5-ступінчастою КПП і більш потужними двигунами: 1.45 л — 71.4 л. с., 1.57 л — 80 і 82 к. с. Для силових структур навіть встановлювали роторно-поршневий двигун Ванкеля ВАЗ-4132 — 1,3 л, 140 л. с. На експорт ВАЗ-2105 відвантажувалася під назвою LADA RIVA.
ВАЗ-2106
Це радянсько-російський легковий автомобіль, що випускається ВАЗом з 1976 по 2006 рік. Всього на різних заводах за цей час було випущено 4.3 млн. штук цієї моделі, що робить ВАЗ-2106 одним з найбільш масових вітчизняних автомобілів в історії.
Екстер’єр «2106» був розроблений з використанням популярних у той час чорних пластиків з зміненою передньою облицюванням, задньою панеллю багажника, бампера, ковпаків коліс, бічних покажчиків поворотів, вентиляційних решіток і навіть заводського знака. У базовій комплектації використовувався двигун 2103, робочий об’єм якого був збільшений до 1.57 л, на 12% зріс крутний момент і потужність — до 78 к. с.
«Шістка» стала трьох — і четырехмиллионным автомобілем, випущеним ВАЗом. ВАЗ-2106 довгий час залишалася найбільш престижною моделлю в лінійці «Жигулів», маючи оцінку автомобіля підвищеної комфортності і надійності.
ВАЗ-1111 «Ока»
Цей радянський і російський мікроавтомобіль проводився на Вазі, Камазі і Сеазі з 1987 по 2008 рік і за цей період було випущено близько 700 тисяч примірників. Основними прообразами, на які спиралися радянські конструктори при розробці «Оки», стали японські «кей-кари», такі, як Daihatsu Cuore (L55), Subaru 700 і Honda Today.
Двигун для ВАЗ-1111 потужністю 29.7 л. с. створили на основі двигуна ВАЗ-2108, взявши середні два циліндра з рухаються синхронно поршнями. Такий двигун був названий «пів-восьмого» неофіційно, а з офіційної документації йому присвоїли номер «1111». Кузов типу «3-дверний седан був самонесучим з бризковиками передніх крил коробчатого перетину в якості силових елементів.
Від ВАЗ-2108 була взята система охолодження. В системі живлення був застосований оригінальний карбюратор. Передня підвіска типу Макферсон зі стабілізатором поперечної стійкості. Задня підвіска — поперечна гнучка балка. Автомобіль був поставлений на маленькі 12-дюймові колеса з кріпленням на трьох гайках. Більше третини деталей запозичена з ВАЗ-2101, ВАЗ-2103, ВАЗ-2108, ВАЗ-2121.
Після припинення в 1995 році виробництва «Оки» на Вазі, внаслідок його нерентабельність, виробництво перенесли в Серпухов, де на заводі «СеАЗ» стали випускати СеАЗ-1111, і в Набережні Челни на «ЗМА», де створювали КамАЗ-1111. На ці моделі вже встановлювався потужніший 0.75-літровий 33-сильний двигун ВАЗ-11113 — половина 1.5-літрового двигуна ВАЗ-21083.
Виробництво на Камазі було припинено в 2006 році після покупки підприємства компанією «Северсталь-авто», а на Сеазі у 2007 році випуск «Оки» з вітчизняним двигуном був зупинений і повністю переобладнаний на застосування китайського 3-циліндрового 1-літрового агрегату потужністю 53 к. с.. Була також зроблена спроба виробництва пікапів і фургонів сімейства СеАЗ-11116-50. Але в 2008 році виробництво зупинили і на Сеазі через його нерентабельність.
УАЗ-452
Легендарний радянський вантажопасажирський повнопривідний автомобіль, вироблений на Ульяновському автозаводі з 1965 по теперішній час. За свій зовнішній кубічний вид з округленими гранями УАЗ-452 отримав у народі прізвисько «буханець», а у вантажному бортовому варіанті — «пуголовок».
УАЗ-452 крім базової «фургонной» має велику кількість різних модифікацій, основні з яких: УАЗ-452А — санітарний автомобіль, який здатний добиратися по бездоріжжю в найвіддаленіші місця; УАЗ-452В — дев’ятимісний мікроавтобус; УАЗ-452Д — вантажівка з двомісною кабіною і дерев’яним кузовом.
У 1985 році УАЗ-452 і його модифікації отримали нові індекси. Так повнопривідний мікроавтобус став позначатися — УАЗ-2206, а санітарний автомобіль УАЗ-3962. На базі УАЗ-452 також створили спеціальний броньований автомобіль для перевезення цінностей.
УАЗ-469
Автомобіль підвищеної прохідності УАЗ-469 став наступником легендарного попередника ГАЗ-69. Його випускали на Ульяновському автозаводі більше 30 років-з 1972 по 2003 рік. З 1985 року після модернізації автомобіль став випускатися під індексом УАЗ-3151.
За задумом конструкторів УАЗ-469 повинен бути надійним, міцним і всепроходимым утилітарним автомобілем на випробуваних агрегатах вітчизняних «Газовскіх» автомобілів. УАЗ-469 мав 5-місний кузов зі знімними брезентовим верхом і бічним склом, а також откидываемой задній п’ятими дверима для завантаження вантажу. Кузов кріпився на жорсткою і міцною лонжеронній рамі.
Дорожній просвіт досягав 300 мм у версії з «військовими» мостами і 220 мм у громадянського «УАЗа». На передньому мосту монтувалися відключаються маточини, що дозволяло вимикати передній міст і знижувати витрата палива при їзді по шосе. Пізніше стали застосовувати швидкорозмикні або самоблокуються муфти. З 1983 року на машині встановлювався двигун моделі УМЗ-414 потужністю 77 к. с.
Модернізована в 1985 році версія УАЗ-3151 мала додатково: гідравлічний привод вимикання зчеплення, нові освітлювальні прилади, омивач лобового скла, ведучі мости підвищеної надійності, двоконтурну гальмівну систему, двигун УМЗ-417 з підвищеною потужністю до 80 л. с. і ряд інших змін.
До основних модифікацій УАЗ-469 відносяться: УАЗ-469Б — цивільна версія з кліренсом 220 мм; УАЗ-469БГ— медичний варіант; УАЗ-469АП — патрульна міліцейська версія з жорстким дахом. УАЗ-469 в 2010 році встановив світовий рекорд по місткості легкового автомобіля —всередині нього помістилися 32 людини з загальною вагою 1900 кг.
ІЖ-2715
ІЖ-2715 (або як його називали — «Каблучок») радянський і російський вантажопасажирський автомобіль серійно випускався з 1972 по 2001 рік на Іжевському автозаводі. Автомобілів цієї моделі за майже 30 років було випущено 2 317 493 примірника.
Вантажівка був створений на базі Москвича-412 з двомісною кабіною та вантажним фургоном або з пасажирським відсіком. ІЖ-2715 в СРСР був єдиним легким развозным автомобілем для постачання невеликих торгових організацій. Його вантажопідйомність становила 450-500 кг, А з-за частого використання перевезення кондитерських виробів ІЖ-2715 ще називали «Пиріжок» і «Пирожковоз».
До основних модифікацій ІЖ-2715 відносяться: базовий з суцільнометалевим фургоном, ІЖ-27151 в кузові пікап з відкидним заднім бортом і ІЖ-27156 —шестимісний вантажопасажирський варіант для короткочасної перевезення пасажирів. Автомобіль відвантажувався на експорт в країни Латинської Америки (наприклад, в Панаму), а також у Фінляндії під назвою «Elite PickUp».
В якості силового агрегату на ІЖ-2715 встановлювався стандартний двигун УЗАМ-412Э потужністю 75 л. с. і дефорсований — 68 к. с. у варіанті для бензину А-76.
ЛуАЗ-969 «Волинь»
ЛуАЗ-969 «Волинь» був невеликим радянсько-українським автомобілем підвищеної прохідності, що випускався на автозаводі в місті Луцьк з 1966 по 2002 рік. «969-ий» був першим «позашляховиком», який можна було придбати в особисте користування, т. к. він був спеціально створений для потреб жителів села.
Автомобіль мав дуже функціональний нехитрий дизайн і самий мінімальний комфорт. Він оснащувався двома типами двигунів МеМЗ-969, об’ємом 890 см3, потужністю 30 л. с. і МеМЗ-969А, об’ємом 1197 см3, потужністю 40 к. с. Початкові серійні екземпляри ЛуАЗ-969 були тільки передньоприводними, але з валом відбору потужності для приводу навісного або причіпного обладнання. Повнопривідний варіант «Луазу» почали випускати з 1971 року.
Кузов по конструкції був полунесущий з інтегрованою рамою лонжеронного типу. Салон по компоновці навіть візуально сильно зміщений вперед для забезпечення постійної завантаження передньої осі з метою забезпечення кращого зчеплення зчеплення з грунтом. У повнопривідної модифікації обертання передається з валу відбору потужності від коробки передач на редуктор заднього моста за допомогою не має шарнірів тонкого валу. Міжосьовий диференціал у конструкції відсутній. Підвіска торсіонна на поздовжніх важелях. Гальма барабанні без підсилювача.
До основних модифікацій відносяться: ЛуАЗ-969А з більш потужним 40-сильним двигуном і ЛуАЗ-969М з новою формою і обробкою кузова, а також оновленої агрегатної частиною.
РАФ-2203 «Латвія»
Радянський мікроавтобус, що випускається на Ризькому автозаводі «РАФ» з 1976 по 1997 рік. Він з успіхом замінив свого попередника РАФ-977. РАФ-2203 став наймасовішою і майже єдиною моделлю мікроавтобуса в СРСР. Його випускали по 18 тисяч примірників на рік з загальним кінцевим результатом 274 000 машин всіх модифікацій.
Мікроавтобус за початковим задумом конструкторів, повинен був бути повністю уніфікований з агрегатами вже існуючих радянських автомобілів. Основні елементи взяті від «Волги» ГАЗ-24, колісні ковпаки від ГАЗ-21, приладова панель від ГАЗ-24, хромовані дзеркала і задні ліхтарі від автомобіля «Москвич-412».
В якості силового агрегату встановлювався двигун від «Волги» ГАЗ-24, який знаходився в салоні між передніми сидіннями. Передня підвіска незалежна, пружинна, на поперечних важелях. Амортизатори гідравлічні, телескопічні, з посиленими пружинами. Задня підвіска залежна, на подовжніх напівеліптичних ресорах. Салон був розділений на два відділення: для водія і переднього пасажира, що сиділи на кожухах передніх колем і пасажирського салону на10 місць з проходом до заднього ряду сидінь.
До основних модифікацій РАФ-2203 відносяться: РАФ-2203 базовий пасажирський мікроавтобус на 10 місць, автомобіль швидкої медичної допомоги — РАФ-22031 з кількома наступними модернізаціями, маршрутне таксі — РАФ-22032 з дефорсованим двигуном ЗМЗ-2401, а також спеціалізовані мікроавтобуси ДАІ РАФ-22033 і пожежні штабні автомобілі РАФ-22034. Всього на базі РАФ-2203 було випущено понад 90 різних модифікацій.