Скільки ворожих літаків збив найвлучніший радянський ас Іван Кожедуб

60


Іван Микитович Кожедуб став найрезультативнішим радянським льотчиком Великої Вітчизняної війни. За два неповних роки він знищив 62 німецьких літака. «Триждыдуб», як його називали курсанти, удостоївся звання маршала лише в травні 1985 року.
Звичка до випробувань
Іван Кожедуб народився в селі Ображіївка Сумського повіту в бідній селянській родині. Він був неочікуваним, молодшим у родині дитиною, що народилася після великого голоду.
Його батько був непересічною людиною. В перервах від роботи на фабриці і селянською працею, він знаходив час і сили читати книги і складати вірші. Незважаючи на протести матері, батько посилав п’ятирічного Івана вартувати вночі сад. Ставши старше, син запитав: «Навіщо це?». Дійсно, крали тоді рідко, та й сторож з дитини даремний. Батько відповів: «Привчав тебе до випробувань». І це спрацювало.
У 1941 році Кожедуб закінчив Чугуївську авіаційну школу льотчиків, де і залишився інструктором. Курсанти за очі називали суворого інструктора за строгість і вимогливість «Триждыдубом», але Іван Микитович з іронією ставився до цього прізвиська. Після початку війни авиашколола була евакуйована в Чимкент в Казахстані. Багаторазові рапорти Кожедуба з проханням про переведення в діючу армію відхилялися. І тільки в листопаді 1942 року льотчик був направлений до 240-й винищувальний авіаційний полк в Іваново.
Перше бойове «хрещення»
Авіаційна техніка завжди розвивається набагато швидше, ніж артилерійські системи або стрілецьке озброєння. Кожедубу довелося освоювати нову для себе техніку — винищувач «Ла-5». У машини було дві автоматичні гармати. По вогневій могутності вона не поступалася німецьким винищувачам. Недоліком був, мабуть, дуже невеликий для повітряного бою боєкомплект — по 60 снарядів на стовбур.
Перший повітряний бій майбутнього аса виявився не з простих. Отримавши пошкодження від вогню винищувачів супротивника, літак Кожедуба потрапив під вогонь радянських зеніток. З великим трудом льотчик зумів посадити пошкоджену машину.
Перша «Золота Зірка»
Свою першу перемогу майбутній ас Великої Вітчизняної здобув далеко не відразу — 6 липня 1943 року в повітряному бою на Курській дузі, зробивши 40-й до того часу бойовий виліт. Кожедуб збив німецький бомбардувальник «Ju-87».
Всього в боях на Курській дузі Кожедуб отримав не менше п’яти повітряних перемог. 4 лютого 1944 року Іван Микитович був удостоєний звання Героя Радянського Союзу за 146 бойових вильотів і 20 збитих німецьких літаків.
Починаючи з травня 1944 року, Кожедуб бився на «Ла-5ФН», побудованому на накопичення колгоспника Сталінградської області Ст. Ст. Конєва, син якого загинув в ході війни.
В серпні 1944 року, отримавши звання капітана, Іван Микитович був призначений заступником командира 176-го гвардійського полку, і став воювати на новому винищувачі «Ла-7».
Друга «Золота Зірка»
Другої медалі «Золота Зірка» Кожедуб був удостоєний 19 серпня 1944 року за 256 бойових вильотів і 48 збитих літаків супротивника. До кінця війни Іван Кожедуб — вже майор гвардії — здійснив 330 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив 62 літаки противника, серед яких було 17 пікіруючих бомбардувальників «Ju-87», по 2 бомбардувальника «Ju-88» і «He-111», 16 винищувачів Bf-109» і 21 «Fw-190», 3 штурмовика «Hs-129» і 1 реактивний винищувач Me-262».
Останній бій у Велику Вітчизняну, в якому він збив два «FW-190», Кожедуб провів у небі над Берліном.
Крім того, на рахунку Кожедуба числяться також два збитих в 1945 році американські літаки «Мустанг», які атакували його, прийнявши його за німецький винищувач літак.
Радянський ас діяв за принципом, який сповідував ще при роботі з курсантами: «Будь невідомий літак — ворог». За всю війну Кожедуб жодного разу не був збитий, хоча нерідко його літак отримував дуже серйозні пошкодження.
Третя «Золота зірка»
Третю медаль «Золота Зірка» Кожедуб отримав 18 серпня 1945 року за високу військову майстерність, особисту мужність і відвагу, проявлену на фронтах війни.
Поряд з відвагою, знаходили місце здоровий розрахунок і досвід, необхідні в повітряному бою. Кожедуб, який володів прекрасним окоміром, вважав за краще відкривати вогонь з відстані 200-300 метрів, вражаючи ворога на середніх дистанціях і намагаючись уникати непотрібного ризику.
У небі Кореї
Серйозним випробуванням для радянської авіації стала повітряна війна в Кореї, яка балу відзначена першими боями між реактивними літаками. В 1950 році до складу 64-го авіакорпусу прибула 324-а винищувальна авіаційна дивізія під командуванням тричі Героя Радянського Союзу полковника Кожедуба, у складі 176-го і 196-го полків (60 «Міг-15»).
Всього з 2 квітня 1951 року по 5 січня 1952 року льотчиками дивізії під командуванням Кожедуба було вироблено 6269 бойових вильотів і знищено, як мінімум, 216 (за іншими даними 258) літаків супротивника. Власні втрати склали 27 літаків і 9 льотчиків.
Сам Кожедуб на бойові завдання не літав — йому заборонялося безпосередньо брати участь в боях з противником. На командира дивізії лежала не менш відповідальне і складне завдання керівництва повітряними боями і величезна відповідальність за ввірених йому людей і техніку. Велику роботу Іван Микитович проводив і з корейськими пілотами, яких американці виходять куди частіше, ніж підлеглих Кожедуба.
Нагороди Івана Кожедуба
Серед нагород Івана Микитовича — три зірки Героя Радянського Союзу. Він став третім і останнім людиною, удостоєним звання Тричі Героя до кінця Другої світової війни. І Брежнєв, і Будьонний були удостоєні найвищої відзнаки набагато пізніше. Кожедуб був відзначений двома орденами Леніна (орден до брежнєвської епохи вручався лише при первинному присвоєння звання Героя Радянського Союзу), сімома орденами Червоного Прапора.
Серед іноземних нагород — Орден відродження Польщі — вища нагорода Польської республіки, відновлена в 1944 році. Нагороджений Кожедуб був не першим ступенем цієї нагороди. Хоча треба сказати, що ордена Відродження Польщі лише 2-ї і 3-го ступеня були удостоєні маршали Жуков, Рокоссовський, Василевський, зробили, прямо скажемо, чималий внесок у звільнення польській території.
Інший цікаво й нагородою Івана Микитовича став корейський орден Державного прапора. Спочатку дуже почесна нагорода Північної Кореї надалі піддалася пристойною девальвації, коли багато корейські воєначальники-ст арожилы були відмічені шістьма-дев’ятьма орденами Державного Прапора за вислугу років.
Післявоєнна кар’єра Івана Микитовича склалася відносно скромно. Ряд дослідників пов’язує це з небажанням прославленого льотчика брати участь у розвінчання культу особистості Сталіна. Так це точно сказати складно, але званням маршала авіації Кожедуб був удостоєний лише в травні 1985 року.
Небесний почерк
У Івана Кожедуба в бою був індивідуальний «почерк» в небі. В ньому органічно поєднувалися мужність, відвага і виключне холоднокровність. Він умів точно і швидко зважити обстановку, миттєво знайти в цій ситуації єдино вірний хід.
Всі його польоти представляли собою каскад всіляких маневрів: розворотів і змійок, гірок та пікірувань. Всім, кому доводилося літати з Кожедубом веденим, нелегко було втриматися в повітрі за своїм командиром.