У число обов’язкових якостей розвідника крім холоднокровності, знання мов, володіння зброєю повинно входити і вміння пити не напиваючись. Адже тверезий спецагент неодмінно викличе підозри. Однак не всі можуть похвалитися настільки корисним навиком.
На бесіду за спиртним розвідник покладає великі надії. І неспроста: така неформальна обстановка дозволяє розговорити опонента, вивідати у нього необхідну інформацію або спонукати до здійснення бажаного дії. При цьому важливо, щоб співрозмовник був завжди п’яніший агента – зміна ролей загрожує викриття.
Втім, головне тут, за словами розвідників зі стажем, завжди дотримувати міру. Вітчизняні резиденти, які слідували помірності у випивці як правило робили відмінну кар’єру. Досить називати імена Леоніда Шебаршина і В’ячеслава Трубнікова, які у свій час очолювали відповідно радянську і російську зовнішню розвідку. За словами оперативників, це справедливо і по відношенню до нинішнього глави СЗР Михайлу Фрадкову.
Колишній резидент, полковник у відставці Олексій Іванов стверджує, що непитущих розвідник не буває в принципі, але зазначає, що хороші розвідники п’ють лише у разі оперативної необхідності, адже будь-яке спиртне – це отрута.
Щоправда, Леонід Шебаршин якось наводив приклад непитущого радянського резидента, який працював у Пакистані. Може тому справи у нього йшли з рук геть погано. За весь період своєї служби на його рахунку не було жодної вартої вербування. «Непитущого» відкликали на батьківщину, а на його місце прислали «п’є». І незабаром того вдалося встановити хороші відносини практично з усіма пакистанськими генералами. Генерал Шебаршин любив повторювати, що «посада оперативного працівника резидентури пора перейменовувати в аперитивного».
А що ж іноземні спецслужби? Вони теж використовували алкоголь, як один із засобів оперативної роботи. Але змагатися з росіянами в цьому компоненті їм часто було не під силу. Десь на заході епохи СРСР співробітники ЦРУ і ФБР розробляли радянського розвідника, в минулому професійного волейболіста майстри спорту з товариства «Динамо». Останній у цей час теж шукав кандидатури для вербування. Їхні інтереси збіглися в американському штаті Вашингтон, в ресторані на річці Потомак.
Американці довго і безуспішно намагалися споїти свою жертву. Пили довго, склянка за склянкою (агенти ЦРУ і ФБР теж були підготовлені), однак радянський розвідник все ж таки вийшов переможцем з цього протистояння. Неабияк перебрали американські агенти в якийсь момент перейшли критичну межу і один з них став розповідати тим, хто сидить за сусідніми столиками мета їх місії.
За збігом обставин (чи ні) ці розмови почули знаходяться в залі співробітники Аналітичного департаменту ЦРУ – на наступний день керівництво вже знало про подію. Покарання послідувало негайно: проштрафився агента заслали на задвірки, в резидентуру Джорджтауна (столиця Республіки Гайана). Звільняти його не стали по одній простій причині: підготовка резидентів занадто дорого обходилася ЦРУ.
Дісталось і нашому оперативнику. Спочатку начальство направило його у відрядження на Кубу, посилаючись на необхідність написання докладного звіту про виконану за рік роботу. А на Острові Свободи він був заарештований за несанкціонований контакт з агентами ЦРУ. Шпигунство на користь Сполучених Штатів довести не змогли, але з органів його все ж звільнили.
Примітно, що після гучного скандалу на Потомаку в надрах ЦРУ було розроблено інструкції для агентів, що роз’яснюють як грамотно споїти колегу з КДБ, щоб вивідати у нього секретну інформацію. В якості головного складника успіху називалося вміння говорити правильні тости, які російський розвідник не може не підтримати. При цьому в рекомендаціях підкреслювалося, що не слід намагатися перепити чекістів – це все одно неможливо. Головне грамотно розподілити свої сили.
Подібні проблеми у 60-х роках існували і в ізраїльської зовнішньої розвідки – Моссаде. У той час В Ізраїлі фактично відсутня культура споживання спиртного, і для початківців оперативників вирішили організувати спеціальні півторарічні курси. Навчали всьому: основ дегустації, сумісності алкоголю з певними стравами, в яких кількостях і в якій послідовності слід вживати той чи інший напій. Тестували майбутніх агентів Моссада на спеціальному випускному банкеті.
Деякі хитрощі вживання алкоголю іноземні спецслужби, за їх власним визнанням, підгледіли в Росії. Однією з них стали легендарні таблетки КДБ, що перешкоджають швидкому сп’янінню. Сьогодні подібний препарат під назвою «UA-21» випускає компанія Spirit Sciences, що базується в Каліфорнії. Американці стверджують, що росіяни почали його розробку після закінчення Другої світової війни, однак російська сторона свою причетність до даного препарату заперечує.
За словами виробників, «RU-21» перешкоджає виробленню в організмі ферменту, що перетворює алкоголь в ацетальдегід – отрута, що руйнує наші тканини. Кажуть, що ця чарівна таблетка не тільки дає можливість напиватися у своє задоволення, але і добре захищає від похмільного синдрому.
Тарас Рєпін
https://x-true.info/83420-pochemu-chekisty-ne-pjaneli-alkogolnye-hitrosti-sotrudnikov-kgb.html
