На нашій кухні, безсумнівно, є винаходи, які вчинили революційний переворот у побуті, різко спростили життя господині. М’ясорубка, міксер, мікрохвильовка – мало їх, цих непомітних трудівників, які полегшують наше життя.
Інша справа, що радянський побут – річ явно не пріоритетна. Те, що у партії і уряду руки не доходили до нього – це зрозуміло. Відома історія про те, як Мікоян, натхненний своєю поїздкою в Америку в 1936 році, прийшов до Сталіна з ідеєю виробляти побутові холодильники для кожної сім’ї. — «У нас півроку на вулиці холодно, — відповів кращий друг радянських домогосподарок, — навіщо холодильник?» І то сказати, в передвоєнній промислової гонці вони явно були чужим елементів в громадді радянських планів. І прийшли в масовий побут лише 30 років.
До речі, саме це дистанція 30-40 років, схоже, і відокремлює прихід до нас всяких сучасних гаджетів від їх широкого використання на заході. Наскільки я пам’ятаю, електрична м’ясорубка з’явилася у нас в родині десь на початку 1980-х років. Першу радянську мікрохвильовку «Електроніка» батько купив році так в 1984-м. Це при тому, що в тих же США побутова мікрохвильова піч – вже з кінця 1950-х.
1955 рік — перше використання мікрохвильової печі в побуті в США
Власне, що далеко ходити. Рівно 40 років тому в Сокільниках відкрилася міжнародна виставка «Побут і мода — 79». Тоді напередодні Олімпіади-80 багато іноземні компанії намагалися прорватися на ринок СРСР, скористатися хорошим рекламним ходом. Що тільки не привезли туди іноземці! Конструктор Лего (радянські люди вперше познайомилися з ним), одноразові бритви «Жилет» (хе-хе, в СРСР – одноразові!), текстиль, світильники, посуд. І, звичайно, кухонну техніку. Та й яку, небачену до тих пір.
Братська Польща привезла новітню продукцію фірми «Предом-Зелмер» — електричний міксер. «Це для кухні сьогоднішнього і завтрашнього дня», — зазначила представник компанії Христина Янська.
На польському виставковому стенді. Фото з журналу «Огонек» (№ 30 за 1979 рік)
Треба сказати, що підприємливі країни соцтабору тоді вже впевнено проклали доріжку на Захід, копіюючи продукцію відомих брендів. І на відміну від СРСР (теж не стеснявшегося виробляти «цельнотянутую» у буржуїв продукцію), їх виробництво все ж більше було орієнтоване на потреби людини, реальні побутові потреби. За що їм, звичайно, можна було сказати щире людське спасибі.
