спорт,бокс
На початку XIX століття бокс був більше схожий на якусь подобу кулачного бою, правил у ньому практично не було, а спортсмени нерідко отримали серйозні травми або навіть гинули. У зв’язку з цим і стали вводитися правила, які повинні були убезпечити бійців. Одним з тих, хто намагався зробити бокс менш кривавим, був Бен Конт, який був автором перших правил.
У серпні 1741 року в Англії відбувся нещасливий поєдинок між Джеком Бротоном і Джорджем Стівенсоном, через кілька днів після якого останній помер. Що ж, нічого дивного в цьому немає, враховуючи, що бокс в ті часи являв собою абсолютно безконтрольний махач, де можна було рішуче все, аж, думаю, до здійснення стрибків на непритомному тілі суперника. Такий результат бою справив настільки гнітюче враження на Бротона, що він доклав всіх зусиль, щоб врегулювати поєдинки і тим самим якось убезпечити «спортсменів».
Поєдинок Бротона (зліва) зі Стівенсоном
В результаті були введені «Правила Бротона» з семи пунктів*. Шість з них стосувалися організаційних питань: хто де стоїть, як виявляти переможця і т. д. А ось в сьомому було сказано: «Забороняється наносити удари по свідому супернику, хапати суперника за стегна, штани, або частини тіла нижче пояса. Учасник, який опустився на коліна, впало» (до речі, в українській «Вікіпедії» 7-й пункт переведений презабавнейшим чином). Іншими словами, мочилово залишилося мочиловом.
Джек Бротон
Цей регламент протримався до 1838 року, коли були введені нові «Правила лондонського призового рингу»**. Це вже більш солідний документ, що складається з 29 пунктів, більшість з яких так само відносяться до організаційних моментів. Але при цьому там з’явилися нові положення, покликані захистити боксерів від фізичних каліцтв: пункти 17 і 18 свідчать, що під час поєдинків забороняється кусатися, брикатися, стрибати на лежачого суперника і намагатися порвати його плоть гострими нігтями. Вже, звичайно, краще, але… все ще дозволялося наносити удари ліктями і колінами, а також застосовувати кидки і захвати (легендарний «сталевий затиск»).
Шість стадій зміни фізіономії бійця під час поєдинку. Малюнок 1792 р.
Більш того, бої могли тривати нескінченно, поки хтось із боксерів не впаде від втоми або нанесених ран. Причому раунди не були обмежені за часом і закінчувалися тільки тоді, коли один з учасників опинявся в «нокдауні». Ну і, звичайно, ні про які рукавичках мова не йшла: билися голими руками і кров, повинно бути, лилася струмком. Тобто, висловлюючись сучасною мовою, жесткач. І саме на цю епоху, з 1834 по 1845 рр. припала кар’єра важкоатлета Бена Конта, який неодноразово ставав чемпіоном Англії.
А тепер звернемося до статистики деяких боїв з його участю:
3 квітня 1838 р. Поєдинок з Вільямом Томпсоном. 75 раундів.
Томпсон дискваліфікований за безпричинне падіння.
26 жовтня 1840 р. Поєдинок з Біллом Брасси. 101 раунд. Перемога Конта.
11 травня 1841 р. Поєдинок з Ніком Уардом. 35 раундів. Перемога Конта.
9 вересня 1845 р. Поєдинок з Вільямом Томпсоном. 96 раундів. Конт дискваліфікований за безпричинне падіння.
Останній бій Конта відбувся після 12-річної перерви в 1857 році з Нетом Ленгхемом. Ця зустріч тривала 60 раундів і закінчилася, чорт візьми, в нічию.
До речі, кількість раундів з одного боку, лякає, але з іншого — ні про що ще не говорить. Приміром, поєдинок Конта з Томпсоном в 96 раундів тривав 2 години 10 хвилин. При цьому найбільший бій в історії боксу без рукавичок тривав при 17-ти раундах цілих 6 годин 15 хвилин (між Джеймсом Келлі і Джонатаном Смітом в Австралії 3 грудня 1855 р.)
Але як би там не було, навряд чи хто-небудь візьметься сперечатися з тим, що порівняно з 19-м століттям сучасний бокс цілком можна назвати гуманним видом спорту. Так що Бен Конт мав би повне право назвати нинішніх зірок неженками і хлюпками. Хоча з точки зору техніки майстер кулачного бою 20-го сторіччя пішли невимовно далеко вперед.
Наостанок скажу, що в 1867 році були прийняті «Правила маркіза Куїнсберрі»***, після чого бокс перетворився і став схожий на повноцінний спорт.
Поєдинок Конта з Томпсоном
