Влітку 1941 року Японія вирішувала, як і коли напасти на СРСР

53

Анатолій Кошкін

Одним з «аргументів» офіційного Токіо при висуванні територіальних претензій до Радянського Союзу, а нині до Російської Федерації є звинувачення СРСР і особисто В. В. Сталіна в «нападі на Японію в порушення діючого на момент оголошення війни пакту про нейтралітет між двома країнами».
Частина 1. Підписав два з половиною місяці тому в Кремлі Пакт про нейтралітет міністр закордонних справ Японії Мацуока вимагав, відкинувши дипломатію, нанести удар по СРСР: «Краще пролити кров…»
Одним з «аргументів» офіційного Токіо при висуванні територіальних претензій до Радянського Союзу, а нині до Російської Федерації є звинувачення СРСР і особисто В. В. Сталіна в «нападі на Японію в порушення діючого на момент оголошення війни пакту про нейтралітет між двома країнами». При цьому стверджується, що японський уряд «неухильно виконувала дані зобов’язання СРСР і не напало на нього навіть тоді, коли він зазнавав поразки у радянсько-німецькій війні». Однак японські документи спростовують такі доводи, розкривають не теоретичні, а цілком практичні плани нанесення віроломного удару в тил СРСР, що не дозволяло радянському керівництву використовувати в належній мірі війська на Далекому Сході і в Сибіру в боротьбі з гітлерівськими агресорами.
16 квітня 1941 р. японський посол у Берліні Хіросі Осима направив в Токіо шифровку, в якій повідомлялося: «В цьому році Німеччина почне війну проти СРСР». Аналогічна інформація надходила і від японських послів і військових аташе в інших європейських країнах. 28 квітня, підтвердивши неминучість швидкого німецького нападу на СРСР, Осима рекомендував центру: «Після початку німецько-радянської війни, рухаючись на південь, надавати тим самим непряму допомогу Німеччини. Потім, скориставшись внутрішніми заворушеннями в Радянському Союзі, застосувати збройні сили та в узгодженні з Німеччиною завершити вирішення питання про СРСР».
Після цього протягом травня в японському Генеральному штабі армії проходили інтенсивні наради керівного складу, на яких вироблялася стратегія Японії на випадок радянсько-німецької війни. Однак прийти до спільної думки не вдалося. Визначилися три основні точки зору.
Перша полягала в тому, щоб спочатку здійснити експансію на південь, забезпечити економічну незалежність імперії, після чого, незважаючи на пакт про нейтралітет, обрушитися на Радянський Союз. При цьому вважалося, що США, налякані японо-німецьких зближенням, не будуть надавати Японії серйозного опору в її просуванні в південному напрямку.
Друга точка зору зводилася до того, що Японія, скориставшись радянсько-німецькою війною, повинна негайно приступити до здійснення планів окупації радянських східних територій. Прихильники цього курсу побоювалися, що, «якщо Японія не захопить в якості буферної зони східну частину Радянського Союзу, ця територія не буде гарантована від німецької агресії».
Нарешті, було чимало прихильників того, щоб чекати і готуватися до війни як на півночі, так і на півдні з метою прийняти остаточне рішення з урахуванням обстановки, в першу чергу в Європі.
28 травня у відповідь на запит міністра закордонних справ Японії Есукэ Мацуоки його німецький колега Йоахім фон Ріббентроп через посла Осима з усією визначеністю повідомив: «Зараз війна між Німеччиною і СРСР неминуча. Я вірю, що якщо вона почнеться, то може закінчитися протягом двох-трьох місяців. Армія вже закінчила розгортання». Про це ж Осима інформував Токіо в телеграмі від 6 червня, в якій висловлювалася впевненість, що «Росія через кілька місяців перестане існувати як велика держава».
У зв’язку з цим інтерес представляють опубліковані в останні роки оригінали разведдонесений Ріхарда Зорге в Москву в травні-червні 1941 року.
2 травня Зорге доносив: «Я розмовляв з німецьким послом Оттом і морським аташе про взаємини між Німеччиною і СРСР. Отт заявив мені, що Гітлер сповнений рішучості розгромити СРСР і отримати європейську частину Радянського Союзу в свої руки в якості зернової і сировинної бази для контролю з боку Німеччини над усією Європою… Можливість виникнення війни в будь-який момент вельми велика, тому що Гітлер і його генерали упевнені, що війна з СРСР анітрохи не завадить ведення війни проти Англії. Німецькі генерали оцінюють боєздатність Червоної Армії настільки низько, що вони вважають, що Червона Армія розгромлена протягом декількох тижнів. Вони вважають, що система оборони на німецько-радянському кордоні надзвичайно слабка». Ці дані відповідали змісту передаються з Берліна Осима телеграм, що свідчить про високий ступінь достовірності разведдонесений Зорге. І це зрозуміло — адже інформацію Зорге черпав з вищих ешелонів японського уряду. 10 травня він повідомив у Москву: «…Отто (Одзаки Хоцуми, неофіційний радник прем’єр-міністра Японії Фумимаро Коное — А. К.) дізнався, що у випадку німецько-радянської війни Японія буде зберігати нейтралітет, щонайменше, протягом перших тижнів. Але в разі поразки СРСР Японія почне військові дії проти Владивостока. Японія і німецький ВАТ (апарат німецького військового аташе в Токіо — А. К.) стежать за перебросками радянських військ зі сходу на захід».
30 травня Зорге повідомляє: «Берлін інформував Отта, що німецьке виступ проти СРСР розпочнеться у другій половині червня. Отт на 95% впевнений, що війна почнеться…». Нарешті, за два дні до німецького нападу, 20 червня радянське керівництво було поінформовано з Токіо: «Німецький посол у Токіо Отт сказав мені, що війна між Німеччиною і СРСР неминуча… Інвест (Одзаки Хоцуми — А. К.) сказав мені, що японський генеральний штаб вже обговорює питання про позиції, яка буде зайнята в разі війни… Всі чекають вирішення питання про відносини СРСР і Німеччини».
Правляча верхівка Японії в очікуванні розв’язки гарячково готувалася до нової ситуації у світі. Військовий аташе посольства Франції в Токіо 18 червня доносив в центр (Віші): «Атмосфера удаваного спокою, що панує в даний час в Японії, трохи незвичайна у порівнянні з активністю вищих органів уряду — таких, як Імператорський генеральний штаб, Рада дзусинов (вищі радники імператора з числа колишніх прем’єр-міністрів Японії — А. К.), Рада міністрів, які збираються майже щодня».
22 червня 1941 р., отримавши повідомлення про початок німецького вторгнення в СРСР, міністр закордонних справ Мацуока спішно прибув в імператорський палац, де вельми енергійно став переконувати японського монарха як можна швидше завдати удару по Радянському Союзу зі Сходу. У відповідь на питання імператора, чи означає це відмову від виступу на півдні, Мацуока відповів, що «спочатку треба напасти на Росію». При цьому міністр додав: «Потрібно почати з півночі, а потім піти на південь. Не ввійшовши в печеру тигра, не витягнеш тигреня. Потрібно зважитися».
Цю позицію Мацуока відстоював і на засіданнях координаційної ради уряду та імператорської ставки. Їм наводилися такі аргументи:
а) необхідно встигнути вступити у війну до перемоги Німеччини, з побоювання виявитися обділеними;
б) оскільки на прийняття рішення на користь війни з СРСР важливе вплив чинила страх можливої перспективи одночасної війни проти Радянського Союзу і США, Мацуока переконував вища японське керівництво і командування в тому, що цього вдасться уникнути дипломатичними засобами;
в) міністр закордонних справ висловлював впевненість, що напад на Радянський Союз матиме вирішальний вплив на закінчення війни в Китаї, бо в цьому випадку уряд Чан Кайші опиниться в ізоляції.
Хоча пропозиція про початковому ударі в тил Радянського Союзу базувалося на висновку про короткостроковий характер німецької агресії, враховувалася і можливість затяжної війни і навіть поразки Німеччини. Вважалося, що при всіх обставинах Японії краще вступити у війну на півночі, ніж йти на ризик збройного зіткнення з США і Великобританією. Прихильники цієї концепції вважали, що у випадку, якщо Великобританія, підтримана США, зрештою, здобуде перемогу над Німеччиною, Японію не будуть суворо судити «за напад лише на комунізм».
Учасники засідань не висловлювали заперечення проти доводів Мацуока. Вони погоджувалися з тим, що німецьке напад на СРСР із заходу представляє вельми вигідну можливість реалізувати виношуються роками плани відторгнення на користь Японії його східних районів. Однак далеко не всі поділяли поспішні висновки прихильників негайного нападу на СРСР.
Зі стенограми 32-го засідання координаційної ради уряду та імператорської ставки від 25 червня 1941 р.:
«Міністр закордонних справ Мацуока: Підписання пакту про нейтралітет (з СРСР — А. К.) не справить впливу або впливу на Троїстий пакт. Про це я говорив після мого повернення в Японії (з Німеччини і СРСР — А. К.). До того ж, з боку Радянського Союзу поки немає ніякої реакції. Взагалі-то я пішов на укладення пакту про нейтралітет, вважаючи, що Німеччина і Радянська Росія все ж не почнуть війну. Якщо б я знав, що вони вступлять у війну, я б, ймовірно, зайняв щодо Німеччини більш дружню позицію і не став би укладати пакт про нейтралітет. Я заявив Отту (посол Німеччини в Японії — А. К.), що ми залишимося вірними нашому союзу, незважаючи на положення (радянсько-японського) пакту, і якщо вирішимо щось зробити, він буде повідомлений мною у разі необхідності. У тому ж дусі ми говорили з радянським послом.
Хтось (прізвище в стенограмі не вказана — А. К.): Яке враження справили Ваші слова радянського посла?
Мацуока: «Японія зберігає спокій, але ясності — ніякої», — сказав він і, як мені здається, говорив щиро.
Хтось: Мене цікавить, чи не зробив він висновок, що Японія, як і раніше прихильна до Троїстого пакту і нелояльна Пакту про нейтралітет?
Мацуока: Не думаю, щоб у нього склалося таке враження. Зрозуміло, з мого боку нічого не говорилося про розірвання Пакту про нейтралітет.
Я не зробив ніяких офіційних заяв Отту. Мені хотілося б, щоб якомога швидше були прийняті рішення з питань нашої національної політики. Отт знову говорив про перекидання радянських військ з Далекого Сходу.
Військовий міністр Тодзио: Перекидання військ з Далекого Сходу на Захід, безумовно, має велике значення для Німеччини, але Японії, зрозуміло, не варто дуже переживати з цього приводу. Нам не слід цілком покладатися на Німеччину.
Військово-морський міністр Оикава: Від імені флоту можу висловити ряд міркувань про нашої майбутньої дипломатії. Я не хочу торкатися минулого. В нинішній скрутній міжнародній обстановці без консультацій з верховним командуванням чи доречно міркувати (і) про віддаленому майбутньому. Флот впевнений у своїх силах у разі війни із Сполученими Штатами в союзі з великою Британією, але висловлює побоювання з приводу війни з США, Британією та СРСР одночасно. Уявіть, що Поради і американці діють разом і США розгортають військово-морські і авіаційні бази, радіолокаційні станції тощо на радянській території. Уявіть, що базуються у Владивостоці підводні човни передислокуються в США. Це серйозно ускладнить проведення морських операцій. Щоб уникнути такої ситуації слід було б не планувати удар по Радянській Росії, а готуватись до просування на південь. Флоту не хотілося б провокувати Радянський Союз.
Мацуока: Ви сказали, що не боїтеся війни з США і Великобританією. Чому ж Ви проти втягування у війну Рад?
Оикава: Якщо виступлять Поради, це буде означати ведення війни ще з однією державою, чи не так? У будь-якому разі не варто передбачати майбутнє.
Мацуока: …Я вважаю, що ми повинні поспішати і прийняти рішення, виходячи з принципів нашої національної політики.
Якщо Німеччина візьме верх і заволодіє Радянським Союзом, ми не зможемо скористатися плодами перемоги, нічого не зробивши для неї. Нам доведеться або пролити кров, або вдатися до дипломатії. Краще пролити кров. Питання в тому, чого забажає Японія, коли з Радянським Союзом буде покінчено. Німеччину, по всій ймовірності, цікавить, що збирається робити Японія. Невже ми не вступимо у війну, коли ворожі війська з Сибіру будуть перекинуті на Захід? Хіба не повинні ми вдатися, принаймні, до демонстративним дій?
Військовий і військово-морський міністри: Існує безліч варіантів демонстративних дій. Той факт, що наша Імперія займає тверді позиції, сам по собі є демонстративним дією, чи не так? Хіба ми не маємо наміру реагувати подібним чином?
Мацуока: У будь-якому випадку, будь ласка, покваптеся і вирішите, що нам слід зробити. Хтось: Що б ви не зробили, не допускайте поспішності в діях».
Радянська розвідка уважно стежила за ходом обговорення в японському уряді питання про виступ Японії проти СРСР та своєчасно інформувала про центр виникли в керівництві країни протиріччях. 25 червня військовий аташе посольства СРСР в Японії доносив начальника розвідуправління Генерального штабу Червоної армії:
«…5.Генерали Аракі і Сіда з прогнозами сучасної війни по-дитячому заявляють, що Німеччина розіб’є СРСР в два-три місяці. Співвідношення сил будується арифметично, без політичного аналізу, без аналізу запасів стратегічної сировини і промислових потужностей, отже, прогнози звучать непереконливо і наївно, але народ, читаючи їх, вірить, що німці сильніше.
Уряд вже три дні радиться і не може прийняти рішення щодо свого ставлення до війни, є чутки, що вони хочуть протягнути три тижні і придивитися до війни, яке вона прийме напрямок. В Уряді зараз йде дуже складна боротьба — проангличане і проамериканцы були затятими противниками СРСР, але під впливом промови Черчилля як ніби змінюють свої погляди. Визначити позицію уряду зараз дуже важко…
Вояччина не висловлює своєї думки з цього питання.
Американці і англійці ради обстановці, що склалася, і заявляють, що «тепер ми з Вами будемо співпрацювати з усіх питань».
Німці нервують, незадоволені невизначеністю позиції уряду. Всіма силами прагнуть втягнути Японію в війну. В хід пущені всі засоби фашистської наклепу і демагогії.
Висновок: …Уряду довіряти не можна, воно може піти на найнеочікуваніші кроки, навіть всупереч здоровому обліку внутрішньої обстановки».
Ще до нападу Німеччини на СРСР, 10 червня, керівництво військового міністерства Японії розробило документ «Курс заходів для розв’язання нинішніх проблем». У ньому передбачалося: скориставшись зручним моментом, застосувати збройні сили як на півдні, так і на півночі; зберігаючи прихильність до Троїстого пакту, в будь-якому випадку питання про використання збройних сил вирішувати самостійно, продовжувати бойові дії на континентальному фронті в Китаї.
Ці положення лягли в основу проекту документа «Програма національної політики Імперії у відповідності з змінами обстановки», який повинен був бути представлений імператорського наради (наради в присутності імператора). Документ був результатом компромісу між прихильниками вищевказаних трьох точок зору на подальшу політику Японії. Хоча в ньому проголошувалося, що «незалежно від змін у міжнародному становищі Імперія буде твердо дотримуватися політики побудови сфери спільного процвітання Великої Східної Азії», остаточний вибір початкового напрямки збройної експансії зроблено не було. Обговорення цього документа були присвячені передували імператорського наради засідання координаційної ради.
Зі стенограми 33-го засідання координаційної ради уряду та імператорської ставки від 26 червня 1941 р.:
«Порядок денний засідання: Проект документа «Програма національної політики Імперії у відповідності з змінами обстановки».
Мацуока: Мені не зрозуміла фраза «вжити заходів для просування на південь» і слово «також» у фразі «також дозволити північну проблему»…
Начальник генерального штабу армії Сугіяма: Що Ви хочете зрозуміти? Ви хочете зрозуміти, що важливіше — південь чи північ?
Мацуока: Абсолютно вірно.
Сугіяма: Немає ніякого розходження в ступені важливості. Ми збираємося стежити за тим, як буде розвиватися ситуація.
Мацуока: чи Означає фраза «вжити заходів для просування на південь», що ми не зробимо дій на півдні найближчим часом…
Заступник начальника генерального штабу армії Цукада: Добре, висловлюся виразно. Між північчю і півднем немає відмінностей в ступені важливості. Черговість і спосіб (дій) буде залежати від обстановки. Ми не можемо діяти в двох напрямках одночасно. На сьогоднішній день ми не можемо судити, що буде першим — північ або південь…
Мацуока: Що станеться, якщо обстановка не зазнає кардинальних змін у сприятливому для нас розумінні?
Цукада: Ми виступимо, якщо відчуємо, що особливо сприятливі умови, і не зробимо цього, якщо вони будуть несприятливими. Тому ми включаємо (в проект документа — А. К.) слова «особливо сприятливі». Крім того, існує розходження в точках зору. Навіть якщо Німеччині ситуація буде здаватися виключно сприятливою, але вона не буде сприятливим для нас, ми не виступимо. І навпаки, навіть якщо Німеччина буде вважати умови несприятливими, але вони будуть сприятливі для нас, ми виступимо.
Міністр внутрішніх справ Хиранума: Можна вступити у війну, але, не залучаючи армії. Вступ у війну є вступ у війну, навіть якщо не використовувати збройні сили. Хоча міністр закордонних справ сказав, що стан війни, тобто вступ у війну, невіддільне від використання збройних сил, чи не можна все-таки вступити у війну, не залучаючи збройних сил?
Мацуока: Згоден. Між вступом у війну і використанням збройних сил може існувати часовий проміжок…»
Японське керівництво серйозно побоювався «запізнитися на автобус», тобто до розділу території поваленого Радянського Союзу. Про це попереджав посол у Німеччині Осима, активно підштовхував японський уряд до негайного нападу на СРСР.
Зі стенограми 34-го засідання координаційної ради уряду та імператорської ставки від 27 червня 1941 р.:
«Мацуока: Я отримав кілька повідомлень від Осіма. Їх суть полягає в тому, що політика нашої Імперії зіткнеться з труднощами в тому випадку, якщо німецько-радянська війна завершиться в найближчому майбутньому, а британо-германська — восени або до кінця року. Ми не можемо занадто довго чекати виявлення тенденцій розвитку обстановки…
Раніше я склав план (координації) дипломатії і військових операцій і з тих пір багато про них думав. Хоча я оцінював ймовірність початку німецько-радянської війни в 50%, ця війна вже почалася. Я згоден з вчорашнім проектом Генеральних штабів армії і флоту, але у мене є деякі міркування з точки зору дипломатії…
Між Німеччиною і Радянським Союзом почалася війна. Хоча якийсь час Імперія може вичікувати і стежити за розвитком обстановки, рано чи пізно нам доведеться прийняти відповідальне рішення і якось вийти з положення, що створилося. Якщо ми прийдемо до висновку, що німецько — радянська війна незабаром закінчиться, постане питання про первісному напрямку удару на північ або на південь. Якщо ми вирішимо, що війна закінчиться швидко, спочатку треба нанести удар на півночі. Якщо ж ми почнемо обговорювати радянську проблему після того, як німці розправилися з Порадами, дипломатичним шляхом ми нічого не доб’ємося. Якщо ми швидко нападемо на Поради, Сполучені Штати не виступлять. США не можуть допомогти Радянської Росії з однієї тієї причини, що вони ненавидять СРСР. Загалом, Сполучені Штати не вступлять у війну. Хоча я можу і помилятися, тим не менш, треба нанести удар спочатку на північ, а потім вже йти на південь. Якщо ми підемо спочатку на південь, нам доведеться воювати і з Великобританією, і з Сполученими Штатами…
Мною рухає не нерозсудливість. Якщо ми виступимо проти СРСР, я впевнений, що зможу утримувати Сполучені Штати протягом трьох-чотирьох місяців дипломатичними засобами. Якщо ми будемо чекати і спостерігати за розвитком подій, як це пропонується в проекті верховного командування, ми будемо оточені великою Британією, США і Росією… Ми повинні спочатку вдарити на півночі, а потім завдати удару на півдні. Нічого не роблячи, нічого не отримаєш. Ми повинні вжити рішучі дії.
Тодзио: Як співвідноситься (ця проблема) з китайським інцидентом?
Мацуока: До кінця минулого року я дотримувався думки про те, щоб спочатку виступити на півдні, а потім на півночі. Я вважав, що якщо ми нанесемо удар на півдні, китайська проблема буде вирішена. Однак цього не сталося. Ми повинні рушити на північ і дійти до Іркутська. Я думаю, що, якщо ми пройдемо навіть половину цього шляху, наші дії зможуть вплинути на Чан Кайші, підштовхнувши його до укладення миру з Японією.
Тодзио: чи Вважаєте ви, що ми повинні вдарити на півночі, навіть якщо для цього нам доведеться відмовитися від дозволу китайського інциденту?
Мацуока: Нам слід вдарити на півночі, навіть якщо ми в деякій мірі відступимо в Китаї.
Тодзио: Врегулювання китайського інциденту має бути завершено.
Оикава: Світова війна триватиме десять років. За цей час китайський інцидент піде в небуття. Протягом цього періоду ми зможемо без зусиль нанести удар на півночі.
Мацуока: Я прихильник моральних почав у дипломатії. Ми не можемо відмовитися від Троїстого пакту. Ми змогли б з самого початку ухилитися від укладення Пакту про нейтралітет. Якщо ми маємо намір говорити про відмову від Троїстого пакту, тоді треба бути готовими до невизначеного майбутнього. Ми повинні нанести удар, поки ситуація в радянсько-німецькій війні ще не визначилася.
Хиранума: Пан Мацуока, подумайте належним чином про проблему, з якою ми маємо справу. Ви пропонуєте негайно вступити у війну проти срср, розглядаючи це з точки зору національної політики?
Мацуока: Так.
Хиранума: Хоча в наші дні доводиться вершити справи в поспіху, ми повинні бути добре підготовлені. Ви говорите про використання військової сили, але це вимагає підготовки… Коротше кажучи, хіба нам не потрібен час для досягнення повної готовності?
Мацуока: Я б хотів розташовувати рішенням про завдання початкового удару на півночі, і я б хотів повідомити про це намір Німеччини.
Сугіяма: Моральна і благородна дипломатія — це чудово, але в даний час наші великі сили знаходяться в Китаї. Добре говорити про чесність, однак на практиці ми не можемо собі цього дозволити. Верховне командування повинно забезпечити готовність. А ми не можемо зараз вирішити, будемо наносити удар (на півночі) чи ні. Для приведення в готовність армії нам потрібно від сорока до п’ятдесяти днів. Необхідно додатковий час і для організації наших готівки сил та підготовки їх до наступальних операцій. До цього часу ситуація на німецько-радянському фронті повинна прояснитися. Якщо умови будуть сприятливими, ми будемо битися.
Мацуока: Я хотів би прийняття рішення напасти на Радянський Союз.
Сугіяма: Немає».
Незважаючи на те, що прем’єр-міністр Коное і військово-морський міністр Оикава, а також інші японські керівники не поділяли думки Мацуоки і його прихильників про негайний виступ проти СРСР, японський міністр закордонних справ був упевнений, що йому вдасться подолати їх опір. При цьому він спирався на впливових японських політиків — міністра внутрішніх справ Хиранума Киитиро, голови Таємної ради Хара Кадо та інших. 26 червня Зорге повідомив у Москву: «…Мацуока сказав німецькому послу Отту, що немає сумніву, що після деякого часу Японія виступить проти СРСР».
Головним аргументом противників Мацуоки та його однодумців була оцінка економічного потенціалу Японії, вразливість імперії в постачанні стратегічною сировиною, яке пропонувалося до війни з СРСР отримати на півдні. З цією метою пропонувалося, що чекає з вступом у війну проти СРСР, швидко окупувати, принаймні, Південний Індокитай. Мацуока ж вважав, що це загрожує зіткненням з США і Великобританією.
Зі стенограми 36-го засідання координаційної ради уряду та імператорської ставки від 30 червня 1941 р.:
«Мацуока: досі я не помилився в прогнозах того, що станеться в наступні кілька років. Я передбачаю, що, якщо ми будемо залучені в дії на півдні, нам доведеться зіткнутися з серйозною проблемою. Чи може начальник Генерального штабу армії гарантувати, що цього не станеться? До того ж, якщо ми окупуємо Південний Індокитай, виникнуть труднощі з поставками до Японії нафти, каучуку, олова, рису і т. д. Великі люди повинні вміти змінювати свою думку. Раніше я виступав за рух на південь, а тепер схиляюся на користь північного напрямку.
Начальник управління військових справ військового міністерства Японії Муто: Окупувавши Південний Індокитай, ми зможемо там отримати каучук і олово.
Хиранума: Я вважаю, ми повинні йти на північ. Питання полягає в тому, чи можемо ми це зробити. Тут ми повинні покластися на думку військових.
Начальник головного морського штабу Нагано: Що стосується флоту, то, якщо ми виступимо на півночі, нам доведеться перемкнути всю нинішню підготовку з південного напрямку на північне. Це зажадає п’ятдесяти днів…
Принц Хигасикуни: Що ви можете сказати про плани дозволу північної проблеми?
Прем’єр-міністр Коное і начальник Генерального штабу армії Сугіяма: В нинішніх умовах слід прийняти рішення після подальшого вивчення стратегічної обстановки як з політичної, так і з військової точок зору. Ми вже обговорили цю проблему з точки зору військової стратегії. Але рішення про наших планах на півночі необхідно прийняти лише після належного врахування вимог політичної стратегії, визначення рівня готовності і ситуації в світі.
Принц Асака: Це схоже на те, як якщо б ми сиділи на паркані і вирішували, куди зістрибнути — на північ або на південь. Я вважаю, було б краще спочатку рушити на північ.
Тодзио: Легко приймати рішення в абстрактній формі. Складність прийняття рішення полягає в тому, що ми все ще залучені в китайський інцидент. Якщо б не було китайського інциденту, було б легко вирішувати.
Хигасикуни: Якими будуть результати руху на південь? Що ми будемо робити, якщо Британія, Сполучені Штати і Радянський Союз виступлять проти нас?
Сугіяма: Існує кілька можливих варіантів руху на південь з точки зору вибору часу і засобів, але з точки зору забезпечення нашого виживання і самооборони ми думаємо дійти до Голландської Ост-Індії. Території не є нашою метою. Ми маємо намір просуватися таким чином, щоб уникнути найгіршого з можливостей, тобто одночасного виступу проти нас Британії, Сполучених Штатів і Радянського Союзу. При цьому ми не зупинимося перед конфронтацією тільки з Британією та Сполученими Штатами.
Коное: Виходячи з того, що говорить мені флот, слід, що нам не вдасться досягти всіх цілей одним ударом. На даному етапі ми просунемося до Французького Індокитаю. Потім ми будемо йти крок за кроком.
Асака: чи Не занадто ми обережні порівняно з тим, як вирішує питання Німеччина?
Коное: Так, це так, але це питання величезної важливості для долі нашої нації. На відміну від гіпотетичних ситуацій до них не можна ставитися з легкістю».
Зі стенограми 37-го засідання координаційної ради уряду та імператорської ставки від 1 липня 1941 р.:
«Міністр фінансів Кавада: Здійснює армія підготовку до війни?
Сугіяма: Так, ми проводимо підготовку. В першу чергу ми наводимо війська в бойову готовність. Потім ми здійснимо підготовку до наступальних операцій. В цей час ми повинні проявляти велику обережність, щоб війська не вийшли з підпорядкування.
Цукада: Ми проводимо підготовку, і це правильно, але ми маємо намір мати мінімальну кількість військ, підготовлених до бойових дій. Ми не збираємося готувати велику кількість військ.
Кавада: А що думає флот?
Заступник начальника головного морського штабу Кондо: Ми повинні бути готові до втрати 100 підводних човнів.
Тодзио: Необхідно привести наші з’єднання і частини в Маньчжурії в бойову готовність. Ми повинні серйозно подбати про те, щоб це здійснювалося потай.
Міністр торгівлі та промисловості Кобаясі: Скажу кілька слів про наших ресурсах. Я не вважаю, що ми володіємо достатніми можливостями для забезпечення бойових дій. Армія і флот можуть вдатися до використання збройної сили, але ми не маємо сировини і військових матеріалів для забезпечення війни на суші і на морі. Армія, мабуть, може провести підготовку. Але оскільки для цього будуть реквізовані суду, ми не зможемо забезпечувати транспортування сировини і військових матеріалів. Все це серйозним чином позначиться на розширенні наших виробничих можливостей і поповненні озброєннями. Я вважаю, ми повинні передбачити такі дії, які давали б упевненість у відсутності небезпеки поразки від Британії, Сполучених Штатів і Радянської Росії. Підемо ми на південь чи на північ? Я б хотів, щоб це питання було ретельно вивчено. У Імперії немає сировини і матеріалів. Зараз ми повинні подумати, як знайти упевненість в тому, що ми не програємо, а також дозволити китайський інцидент».