Масивна зірка в галактиці Андромеди, схоже, зникла не під час очікуваного вражаючого вибуху наднової, а через прямий колапс у чорну діру. Це рідкісне та важливе спостереження, оскільки більшість чорних дір утворюються після вибуху зірок, що робить цю потенційну «невдалу наднову» незвичайною космічною подією.
Зникаюча зірка
У 2014 році астрономи спостерігали зірку під назвою M31-2014-DS1, яка приблизно в 20 разів перевищує масу нашого Сонця. Воно спалахнуло на короткий час, а потім різко згасло між 2017 і 2020 роками. Початкова гіпотеза полягала в тому, що це згасання свідчить про невдалу наднову: зірку, яка безпосередньо колапсує в чорну діру без звичайного вибухового завершення. Однак очікуване рентгенівське випромінювання не було виявлено, що поставило під сумнів цю теорію.
Нові дані телескопа Джеймса Вебба
Останні спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) і рентгенівської обсерваторії Чандра підтверджують зникнення зірки. Там, де колись сяяла M31-2014-DS1, зараз лежить лише слабке червоне тіло, приблизно на 8% яскравіше за початкову зірку, оточене хмарою пилу, що швидко розростається. Це відповідає прогнозованим наслідкам невдалої наднової.
Альтернативні пояснення: Зоряне злиття
Хоча сценарій невдалої наднової є переконливим, існує й інша можливість: зірка зруйнувалася не одна. Вона може злитися з іншою зіркою, що призведе до подібного розпаду та хмари пилу. Обидві події є рідкісними, але дані спостережень не свідчать на користь жодної з них.
«Прогнози щодо того, як виглядає невдала наднова, дуже відповідають тому, що ми могли б очікувати від зіткнення двох зірок, які виробляють величезну кількість пилу», — каже Емма Бісор з Ліверпульського університету Джона Мурса.
Чому це важливо
Зникнення масивних зірок недостатньо вивчено. Протягом десятиліть пошуки приносили неоднозначні результати. Потужність сучасних телескопів тепер дозволяє астрономам досягти прогресу. Підтвердження механізму цієї події розкриє одну з останніх доль масивних зірок. Відсутність рентгенівських променів ускладнює підтвердження існування чорної діри, але подальші дослідження дадуть остаточні відповіді.
Здатність вивчати такі згасаючі зірки за допомогою таких телескопів, як JWST, є критично важливою. Це «зникнення, як Чеширський кіт», тобто зірка зникає, залишаючи за собою лише сліди. Зрештою, це спостереження підкреслює динамічний і іноді непередбачуваний характер еволюції зірок.
