Дослідники з Університету Рур в Бохумі та Університету штату Сан-Франциско припускають, що людська свідомість не є єдиним станом, а розвивалася в трьох окремих шарах. Ці рівні — основне збудження, загальна пильність і рефлексивна самосвідомість — кожен з яких еволюціонував, щоб вирішувати певні проблеми виживання, зрештою формуючи те, як ми сприймаємо світ і своє місце в ньому.
Перший рівень: інстинкти виживання
Найбільш примітивною формою свідомості є базова збудливість. Йдеться не про мислення чи почуття, а про грубу біологічну реакцію на небезпеку. Біль у цьому контексті — це не збій, а надзвичайно ефективна система сигналізації. Це змушує організми реагувати на загрози — втікати, замерзати чи боротися, — забезпечуючи виживання в ситуаціях життя чи смерті. Як пояснює доктор Ньюан: «З еволюційної точки зору спочатку розвинулась базова збудливість, основна функція якої — перевести організм у стан ТРИВОГИ в небезпечних для життя ситуаціях, щоб організм міг залишитися живим».
Це не є виключно людською рисою. Навіть прості організми розвинули способи реагування на шкоду, і біль служить основним стимулом для цих реакцій.
Другий рівень: зосереджена увага
Оскільки мозок став складнішим, наша здатність обробляти інформацію також стала більш складною. З’явилася загальна пильність, що дозволило нам відфільтрувати відволікання та зосередитися на критичних подразниках. Уявіть, що ви бачите дим, поки хтось з вами розмовляє: ви відразу віддаєте перевагу диму, шукаєте вогонь.
Доктор Монтемайор зазначає, що йдеться не лише про основну причину та наслідок («від вогню йде дим»), а й про вивчення складних кореляцій — основу наукового дослідження. Цей вибірковий фокус дозволяє вчитися, вирішувати проблеми та адаптуватися до нових умов. Це вирішальний крок, ніж просто реагування на безпосередню небезпеку.
Третій рівень: самосвідомий розум
Останньою частиною головоломки є рефлексивна самосвідомість. Саме тут речі стають унікальними для людини (і зустрічаються у деяких інших високорозвинених тварин). Це означає, що ми можемо не тільки сприймати світ, але й рефлексувати над собою в цьому світі.
Ми можемо формувати внутрішній образ себе, планувати майбутнє та інтегруватися з іншими в складні соціальні структури. Здатність впізнавати себе в дзеркалі, навичка, яку діти розвивають приблизно у 18 місяців, є простим прикладом. Ця самосвідомість необхідна для соціальної єдності та скоординованої поведінки.
«Рефлексивна свідомість… дозволяє нам краще інтегруватися в суспільство та координувати наші дії з іншими», – каже доктор Ньюан.
Ця трирівнева модель припускає, що свідомість — це не єдиний досвід, а вкладена ієрархія, побудована протягом мільйонів років еволюції. Кожен шар функціонує й сьогодні, впливаючи на те, як ми сприймаємо біль, навчаємося на світовому досвіді та розуміємо власне існування.
Висновки дослідників, опубліковані в Philosophical Transactions of the Royal Society B, дають більш чітке уявлення про те, як розвивалася свідомість і чому вона проявляється в складних формах.
