Чи можемо ми змінити небажані спогади? Недавній проект невролога Стівена Раміреза та його колег пропонує захоплюючий погляд на можливість штучного контролю пам’яті у гризунів, що дає надію на майбутні методи лікування тривоги та депресії. Ця переписана історія, адаптована з книги Раміреса «Як змінити пам’ять» (Princeton University Press, 2025), докладно розповідає про новаторське дослідження та його особисте значення.
Серйозність тривоги та пошук полегшення
Такі почуття, як тривога, хоча часто непомітні для інших, є невід’ємною частиною людського досвіду. Ми регулярно стикаємося зі стресовими факторами — співбесідою, майбутнім іспитом, першим побаченням — і наш мозок природно готується до різних результатів. Хоча така пильність є корисною, заохочуючи до підготовки та наполегливої роботи, вона може стати виснажливою, коли тривога стає всепоглинаючою, що потенційно може призвести до проблем із психічним здоров’ям. Широкий спектр тригерів і переживань, які сприяють тривожності, підкреслюють складну та індивідуальну природу пам’яті, підкреслюючи її критичну роль у формуванні нашого емоційного стану.
Особиста подорож Раміреса глибоко вплинула на його дослідження. Спостерігаючи, як його мати бореться з нападами паніки, він почав шукати прямий, заснований на доказах підхід до полегшення таких виснажливих станів. Він і його команда намагалися штучно активувати позитивні спогади, щоб протидіяти симптомам тривоги та депресії.
Підхід до пам’яті, орієнтований на мозок
Проект базувався на прямому впливі на мозок з метою відновлення балансу. Рамірез і його доктор Сюй Лю намагалися контролювати спогади у гризунів, надихнувшись психологічними дослідженнями «ефекту зняття позитивних емоцій», проведеними Барбарою Фредріксон та її колегами. Ці дослідження показали, що позитивні емоції можуть фізіологічно протидіяти негативному впливу стресу на мозок і тіло.
Відновлення балансу за допомогою позитивних спогадів
Щоб перевірити цю концепцію, Рамірес і Лю розробили експеримент із використанням гризунів. Тварин поміщали в коробку з двома клапанами: один подавав цукрову воду, а інший – звичайну воду. Загалом гризуни віддають перевагу воді з цукром, але ті, хто демонструє поведінку, що відповідає тривожності або депресії, часто демонструють випадковий вибір між двома клапанами.
Ключовою інновацією дослідницької групи було використання оптогенетики — техніки, яка використовує світло для контролю генетично модифікованих нейронів — для реактивації позитивних спогадів. Націлюючись на клітини в гіпокампі, області мозку, життєво важливої для пам’яті, вони могли «пробудити» ці спогади. За словами Раміреса, це була «витончена, високотехнологічна Мадлен у дусі Пруста», яка викликала багаті спогади про минуле.
Ефект був неймовірний. Коли лазер стимулював позитивні спогади, миші пожвавилися, скануючи навколишнє середовище та швидко вибираючи клапан цукрової води. Протягом години реактивація позитивних спогадів відновила поведінку тварин до здорового рівня, а також активувала ділянки мозку, пов’язані з винагородою та мотивацією.
Довгострокові переваги та шлях уперед
Подальші дослідження під керівництвом студентки Бріанни Чен дали ще більш вражаючі результати. Постійна реактивація позитивних спогадів двічі на день протягом приблизно тижня не тільки полегшила симптоми тривоги та депресії, але й сприяла зростанню нових клітин у мозку, демонструючи як короткострокові, так і довгострокові переваги.
Натхненна дослідницькими критеріями (RDoC), орієнтованим на мозок підходом до лікування психічних розладів, команда планувала поєднати свої біологічні результати з когнітивно-поведінковою терапією для розробки більш ефективних заходів.
Особиста пам’ять і сила зв’язку
Рамірес також використовує особистий досвід, щоб проілюструвати силу позитивних спогадів. Він згадує спогади дитинства зі своєю матір’ю, переломний момент, коли вони разом подолали страх висоти, стрибнувши у сільський ставок у Сальвадорі. Багата когнітивними та емоційними компонентами, ця пам’ять втілює в собі потенціал спогадів змінювати наші погляди та розвивати стійкість.
Позитивні спогади є одними з найпотужніших біологічних інструментів, доступних у нашому мозку.
Дослідження Раміреза пропонує захоплюючий погляд на потенціал маніпулювання пам’яттю для покращення психічного благополуччя, підкреслюючи глибокі зв’язки між пам’яттю, емоціями та здоров’ям мозку. Зрештою, дослідження підкреслює потенціал використання власних ресурсів мозку для полегшення страждань і формування стійкості.
