Відкриття скам’янілостей на Шпіцбергені, віддаленому арктичному острові, малює приголомшливу картину: процвітаюча підводна екосистема неймовірно швидко відновилася після найбільшого масового вимирання в історії Землі. Це відкриття проливає нове світло на наслідки «Великого вмирання», яке поклало кінець пермському періоду та змінило життя, яке ми знаємо.
Місцезнаходження скам’янілостей, розкопане в 2015 році, але ретельно досліджуване протягом майже десяти років, містить понад 30 000 фрагментів – зубів, кісток, луски, навіть скам’янілих фекалій – датованих 249 мільйонами років тому. Це найстаріша з відомих спільнот морських рептилій, земноводних, риб і акул, які процвітають разом після руйнівного вимирання в кінці пермського періоду, яке знищило приблизно 90% усіх морських видів.
Пагорб кісток розповідає історію швидкого одужання
Власна щільність скам’янілостей Шпіцбергена утворює те, що називається «курганом кісток» — помітним шаром, який видно вздовж схилу гори. Це накопичення відбулося протягом відносно короткого періоду в геологічному масштабі часу, надаючи безпрецедентні подробиці про життя лише через кілька мільйонів років після масового вимирання. Раніше вчені вважали, що відновлення морської екосистеми займе близько восьми мільйонів років, щоб досягти такого рівня складності.
«Велике вмирання» та його наслідки
Масове вимирання в кінці пермського періоду було спричинено катастрофічним парниковим ефектом, виснаженням кисню в океанах і підкисленням — усіма наслідками величезних вивержень вулканів, які врешті-решт розкололи суперконтинент Пангея. Цей епізод часто порівнюють із перезавантаженням планети.
У підручниках зазвичай зображували, як море поступово заселяється життям після цієї катастрофи. Але пагорб кісток на Шпіцбергені перевертає цю історію. Протягом трьох мільйонів років ці води кишали життям, оскільки хижі морські рептилії та амфібії створювали складні харчові ланцюги.
Свято палеонтологічного різноманіття
Колекція скам’янілостей на Шпіцбергені неймовірно різноманітна. Він містить останки архозавроморфів (родичів сучасних крокодилів), різноманітних ічізаврів («риб-ящірок») розміром від струнких мисливців на кальмарів до гігантів, що перевищують п’ять метрів у довжину, а також безліч інших морських хребетних. Глобальний порівняльний аналіз за допомогою комп’ютерів підтверджує, що це угруповання являє собою одне з найбільш багатих видами угруповань морського життя раннього мезозою, яке коли-небудь було виявлено.
Переосмислення походження та еволюції
Це відкриття свідчить про те, що морські рептилії та амфібії почали вторгнення в морське середовище набагато раніше, ніж вважалося раніше, — можливо, навіть задовго до вимирання. Це швидке відновлення, викликане сплеском різноманітності та спеціалізації, ймовірно, проклало шлях до еволюції сучасних морських екосистем.
Скам’янілості Шпіцбергена малюють потужну картину стійкості, показуючи, як життя на Землі з приголомшливою швидкістю відновилося після однієї з найруйнівніших криз, зрештою сформувавши хід історії океану.
