У гонитві за кришталево чистим повітрям ми ризикуємо наштовхнутися на несподівану перешкоду – парадокс, де благородні цілі можуть привести до небажаних наслідків. Нове дослідження, опубліковане в авторитетному журналі Science Advances, розкриває тривожну реальність: скорочення викидів сірки, настільки важлива складова політики очищення повітря, може * * ненавмисно розпалити полум’я метанових викидів з природних водно-болотних угідь, подібно до того, як підкидання дров у вогонь посилює його жар.**
Танго сірки і метану: несподіваний Duet
Уявіть собі стародавні болота і торфовища – екологічні хранителі, де мікроскопічний світ вирує життям. У цьому світі Сірка (у вигляді сульфату) грала роль непомітного диригента, стримуючи оркестр метан-виробляють бактерій. Вона створювала умови, сприятливі для іншої групи мікробів, що конкурують за ресурси, тим самим обмежуючи викиди метану – найпотужнішого парникового газу, що утримує тепло в атмосфері, на цілих 8%. Це подібно до того, як досвідчений піаніст, вміло перемикаючи акорди, створює баланс в музичній гармонії.
Однак сцена змінюється…
Політика очищення повітря, настільки необхідна для нашого майбутнього, успішно зменшує викиди сірки. Це, немов видалення ключового піаніста з оркестру, порушує сформований баланс. У поєднанні з глобальним потеплінням і зростанням вуглекислого газу (CO2), який, подібно стимулятору, підживлює ріст рослин – «їжі» для метан-виробляють бактерій – ми спостерігаємо несподіваний ефект: **метановий оркестр розігрується з новою силою.**
Подвійний удар: Паризька угода під загрозою
Результати дослідження малюють тривожну картину: Додаткові 20-34 мільйони тонн метану в атмосферу щорічно-це немов струс, яка може зірвати нашу тендітну спробу утриматися в рамках кліматичних обмежень, встановлених Паризькою угодою. Глобальне зобов’язання щодо метану, підписане більш ніж 150 країнами, ставить перед нами амбітне завдання скорочення антропогенних викидів метану на 30% до 2030 року. Тепер ця місія набуває ще більш критичного відтінку, вимагаючи зусиль, що перевершують початкові прогнози, подібно до того, як альпіністам доводиться долати непередбачені перешкоди на вершині.
“Це нагадує про складність кліматичної системи, де кожна міра має рикошетний ефект. Раніше ми недооцінювали ці складні біогеохімічні взаємодії при прогнозуванні майбутніх викидів метану. Тепер ясно: для адекватного розуміння майбутнього цього ключового парникового газу необхідно враховувати ці зворотні зв’язки»,- підкреслює провідний автор дослідження Лу Шен з Пекінського університету.
Дослідження-це заклик до * * більш тонкої та всебічної стратегії боротьби із забрудненням.** Нам потрібно не просто усувати видимі загрози, але“бачити крізь призму”**, розуміючи, як кожна наша міра, навіть благородна, може взаємодіяти з екосистемою, створюючи несподівані вихори в глобальному кліматичному танго.
