Наступний великий кліматичний саміт ООН, COP31, пройде в Туреччині після того, як Австралія несподівано погодилася відмовитися від своєї заявки. Рішення було прийнято після напружених переговорів під час поточної COP30 у Бразилії, де тупик загрожував перенести захід у штаб-квартиру ООН у Бонні, Німеччина. Незвичайна домовленість – Туреччина приймає саміт, а австралійський міністр головує на переговорах – підкреслює складну політичну динаміку, яка формує міжнародні кліматичні переговори.
Спірне замовлення та торгівля в останню хвилину
Згідно з правилами ООН, саміт COP 2026 було виділено групі, що включає країни Західної Європи та Австралію. Жодна з країн не бажала поступатися, створюючи глухий кут, який ризикує підірвати довіру до саміту. Австралія активно просувала ідею проведення саміту в Аделаїді, підкреслюючи свою прихильність острівним державам Тихого океану, вразливим до зміни клімату. Туреччина, у свою чергу, виправдала свою заявку, поступившись Британії на саміт у Глазго у 2021 році.
Компроміс було досягнуто під час закритих дискусій на COP30, де Туреччина приймала головну подію в Анталії, а міністр клімату Австралії Кріс Боуен головував на переговорах. Це порушує традицію, оскільки президент КС зазвичай походить із країни перебування. Боуен наполягає, що він матиме повні повноваження президента, включаючи контроль над переговорами, проектами текстів і остаточними рішеннями. Логістичними аспектами саміту керуватиме Туреччина.
Змішана реакція тихоокеанських держав
Угода викликала неоднозначну реакцію. Прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албанезе назвав це “чудовим результатом” і пообіцяв приділити пріоритет тихоокеанським питанням. Однак лідери Папуа-Нової Гвінеї та Соломонових Островів висловили розчарування, сподіваючись, що саміт пройде в їхньому регіоні. Міністр закордонних справ Папуа-Нової Гвінеї Джастін Ткаченко прямо заявив, що «ми всі нещасні».
Небажання тихоокеанських держав зрозуміле. Ці острови є одними з перших, хто постраждав від підвищення рівня моря та екстремальних погодних явищ, що робить їх глибоко зацікавленими в кліматичних діях. Проведення саміту в цьому регіоні посилить їхні голоси та посилить тиск для досягнення конкретних результатів.
Чому це важливо
Ця ситуація підкреслює обмеження консенсусного прийняття рішень у міжнародній кліматичній політиці. Хоча компроміс дозволяє уникнути збентеження для ООН, він також піднімає питання про динаміку влади та про те, чиї інтереси насправді є рушійною силою цих подій. Той факт, що великий саміт проходить у Туреччині – країні зі змішаним кліматом – і його очолює Австралія, підкреслює, що геополітичні міркування часто переважають екологічні проблеми.
Угода також створює прецедент для майбутніх самітів КС. Якщо керівництво приймаючої країни можна відокремити від її фізичного розташування, це може відкрити двері для подальших компромісів, які віддають перевагу політичній доцільності над фактичними кліматичними діями.
Угода, яка зараз очікує на ратифікацію понад 190 країнами, навряд чи зустріне опозицію з огляду на труднощі, з якими зіткнулися під час досягнення компромісу. Світ уважно спостерігатиме, чи зможе ця незвичайна домовленість забезпечити значний прогрес у боротьбі зі зміною клімату.
