Заплатити за 400 років рабства: Америки закликають до покаяння

10

Дмитро Косирєв

Це, звичайно, не наша тема — компенсація чорного населення США за століття рабства і гноблення. Та й взагалі, на тлі грандіозних подій світі — зміна наддержав (була Америка, буде, можливо, Китай), весь час намечающиеся війни, розвал американського суспільства — ідея якоїсь повної і абсолютної компенсації неграм за всі минулі знущання є лише один з гострих для американців сюжетів.
А з іншого боку, при розгляді тема може виявитися дуже навіть нашої. Давайте подивимося, хто в цьому світі хоче компенсацій за історичне минуле на громадському, а то й державному рівні. Поляки пред’являють багатомільярдні претензії німцям, китайці і корейці — японцям. Не забудемо прибалтів, час від часу заявляють про претензії вже до нас за те, що ми розвивали їх економіку при СРСР. Україну навіть згадувати не хочеться. І так далі по географічній карті світу.
Так, до речі, і Росія, якщо б зійшла з розуму, могла б почати пред’являти історичні рахунки французів, шведів, поляків, татарам, туркам. Адже тут тільки створи прецедент — і не зупинишся. Всі будуть платити всім.
Взагалі-то мова йде про досить приватної історії. В однієї з підкомісій конгресу пройшли слухання на тему «триваючого впливу трансатлантичної торгівлі рабами на націю». Але затіяли ці слухання демократи, мало не половина кандидатів яких робить «повну» компенсацію чорному населенню передвиборчим гаслом на президентських виборах 2020 року. А республіканці, відповідно, розраховують на голоси білих, яким вже сил немає терпіти постійні кампанії з приводу «білого расизму» і повалення пам’ятників батькам-засновникам держави (вони ж — рабовласники).
Президент Дональд Трамп на цю тему висловився передбачувано: не думаю, що будуть якісь компенсації. Але додав: зате дискусія вийшла цікава.
Дискусія просто чудова, з продовженням. А саме: в Atlantic з величезною статтею (майже книгою) виступив один з чільних ідеологів компенсації, Та-Нехиси Коутс. Йому відповів ідеолог видання Daily Signal Уолтер Вільямс. До речі, обидва — чорні.
Як завжди в таких випадках, у кожної сторони своя правда, і дуже переконлива. Для початку: расове гноблення в історії США ще страшніше, ніж ми думаємо. Почалося воно з перших днів Америки, з початку 17-го століття, коли вона ще була по суті «новою Англією». І тривало через століття після Громадянської війни (1961-1965), негрів як би яка звільнила: ще в 1960-ті роки в штаті Міссісіпі, наприклад, діяло терористичний рух, метою яких було відвадити чорних від участі у виборах.
В результаті і сьогодні, нагадує Коутс, власність середньої білої сім’ї в 20 разів більше, ніж середній чорної, і якщо тільки 15 відсотків білих володіють «нульовим або негативним станом, то серед чорних таких більше третини. Виникає питання, чому — але ми до нього ще повернемося.
А поки подивимося, як виглядають аргументи іншої сторони. Розмова навіть не про суми, які будуть потрібні для остаточного виправлення нерівності. Мова, швидше, про те, що в ході розпочатої в 1960-е, при Линдоне Джонсоні, боротьбі з бідністю було витрачено — і це лише до 2014 року — 22 трильйони доларів (в перекладі на долари сьогоднішні), причому чимала частина їх пішла, з очевидних причин, як раз на чорних. Як бачимо, з мінімальними (саме для чорних) результатами.
Але справа не тільки в цьому. Вільямс, опонент Коутса, задає питання: а нащадки європейців, азіатів, латиноамериканців, які переселилися до США у відносно недавні часи, — вони теж повинні платити? (А якщо ні, то як їх з процесу виключити?) А чи негри платити індіанцям, які володіли Америкою до всіх інших?
Все це дуже хороші аргументи для будь-яких сьогоднішніх прихильників зводити історичні рахунки. Тобто компенсації за минуле завжди і скрізь нездійсненні, зате розвалять сьогоднішні суспільства.
Проте найцікавіше в тому, що мова зовсім не про гроші. І ця думка чітко проводиться у Коутса. Він каже: суть сьогоднішнього расизму в неповазі, і вирішення проблеми означає, по суті, перезавантаження нації. Її вічне покаяння перед частиною своїх громадян.
Тут, напевно, суть образу думки тих, хто по всьому світу вимагає компенсації за історичне минуле: вони знають, або відчувають, що грошей можуть і не отримати. Але важливіше повагу — перед ними повинні повсякденно (без обмеження терміну) каятися. Одні національні групи і народи повинні вічно отримувати моральні дивіденди за те, що було в минулому (сто або тисячу років тому — різниці немає, було б уяву).
Ця ідеологія вже і так призвела до нинішнього феномену — чорні перетворилися мало не в саму привілейовану групу населення.
Тільки один приклад: квоти та привілеї при вступі в будь-які навчальні заклади. Білі в США сьогодні можуть тільки мріяти про таких. Але 75 відсотків чорних хлопчиків в Каліфорнії не відповідають стандартам навичок читання, і в деяких школах лише один відсоток вчився на відмінно в математиці.
Хто винен: батьки — засновники країни? Расисти 60-х? І адже подивіться на відмінника Барака Обаму, яку кар’єру зробив хлопець… А може, виною всьому особлива ідеологія, нав’язана (і прийнята) великою частиною негритянської громади, згідно з якою їй всі повинні довічно, і тому працювати на гнобителів необов’язково?
Саме цю ідеологію зараз бере на озброєння безліч кандидатів від демпартії, розколюючи таким чином країну ще більше і позбавляючи частину свого електорату надій на майбутнє.
Але це одночасно хороший урок для всіх (людей, народів і держав). Якщо ви робите частиною своєї ідеології ось це «нам повинні довічно» (інші держави або хто-то в своїй країні), то ваше майбутнє під великим питанням.