Записки Колорадського Таргана. А за вікном все ті ж літо…

109

Вітаю всіх, хто не байдужий до нашого… щастя.

Якось все менше і менше мені вселяє оптимізм рід людський. Особливо на Україні. Живемо чомусь весь час майбутнім і зовсім не цікавимося цим. Ось воно, вплив більшовиків і комуністів. «Сьогодні їмо гнилу картоплю, щоб наші діти післязавтра їли ананаси». А якщо мені ананаси не потрібні, не люблю я їх, то можна картоплю нормальну, молоду. Так з маслом, цибулей і під горілку?
Якось непомітно прийшла перша така дата в нашій новій владі. Точніше, за влади президента. Сороковини. 40 днів, як ми живемо без Гідранта, але з Зе. Це в політиці прийнято рахувати дні сотнями, а в житті поминають зовсім по-іншому — 9 днів, 40 днів, річниця… Ладно, про небіжчика-або добре, або ніяк. Хоча який він покійний, бухтить тут по кутах… А от про чинний варто поговорити.
Тут у нас багато порівнюють Зе з… ладно, не смійтеся, з Рузвельтом. Так, з тим самим, який Франклін Делано. Американський президент, який переміг Велику депресію. Своєрідно, але ж переміг! Хотілося б, щоб і в нас так само було б. У сенсі, перемога.
Але ті, хто не особливо вірять у світле майбутнє, яке просто зобов’язане настати, наводять приклад, мовляв, Рузвельт за перший місяць прийняв 20 документів для виходу з кризи, а Зе? А Зе ЖОДНОГО! І не прийме, оскільки у нас Раду він дуже так сильно образив. Тому для того, щоб щось змінилося, треба чекати іншу Раду.
Ось все у нас навколо цього і крутиться. Всі лізуть в Раду, ну як ці самі на гей-парад. Навіть Шарій поліз. Ми тут просто угораем з того, як він, сидячи в Голландії, намагається тут влаштувати собі розкрутку.
Стало зрозуміло й інше. Багато зовсім не хочуть, щоб партія президента «Слуга народу» стала реально цим самим слугою. Тому всіляко намагаються перешкодити. Ті рейтинги, що публікуються нашими соціологами, виглядають мильними бульбашками. Насамперед тому, що виборча система залишилася незмінною. Так, за партійними списками, а це 225 депутатів, «Слуги…» виграє, а ось по мажоритарці для Зе, схоже, буде непросто. Там такі зубри сидять…
Ні, якщо перейняти досвід сусідів і вибивати засиділися танками… Ну ми обговоримо це потім як-небудь. Але відчуття якоїсь війни залишається, так що і термінологію збережемо.
Загальне відчуття у нас сьогодні, як у мінера, який вже заклав фугас, підпалив шнур і тепер просто чекає, коли вся система рвоне. Теоретично мінер знає, як це буде, а от практично…
І це триватиме всю майбутню тиждень. Мінер зачаївся тому, що вже все зробив і тепер просто чекає. Мета спокійна тому, що просто не знає, що вона, мета, живе звичайним життям. Залишається лише сім днів такого спокійного життя. Далі почне бабахать в різних місцях, заганяючи майбутні цілі якраз туди, де приготований основний «феєрверк».
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Взагалі, якщо звертати увагу на власні відчуття, ми живемо сьогодні в центрі циркової арени або на естраді. Коли всі події смішний п’єси ти бачиш не з глядацького залу, а зсередини. Все відбувається навколо тебе. Як у відвідувача ресторану. По мірі зникнення алкоголю з графина ти бачиш дивні метаморфози, що відбуваються з жінкою за сусіднім столом. Зменшується ніс, збільшується груди, з’являється талія… Ну, ви мене розумієте.
Всі. Не можу більше про вибори. Навіть мої міцні нерви не витримують таких навантажень. Тим більше, що за всією цією передвиборної клоунадою ми не помічаємо страшних речей, які проходять відкрито і не зустрічають опору в українському суспільстві. Як події у Львові, наприклад. У нас там завжди щось відбувається…
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Цитую прес-службу «Свободи», яка тільки що опублікувала власне повідомлення про захід:
«Об’єднані сили націоналістів – «Свобода», «Національний корпус», «Правий сектор», «Конгрес українських націоналістів», «Організація українських націоналістів» – провели у неділю у Львові «Марш тисячоліття Української держави».
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
«Захід було приурочено до сімдесят восьмої річниці проголошення Акта відновлення Української держави 30 червня 1941. Вулицями Львова пройшла хода, до якої долучилися активісти націоналістичних організацій та пересічні львів’яни. Більшість присутніх з нагоди свята одяглися у вишиванки».
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Хтось скаже: «Нагнітає Тарган. Скільки там цих маршів проходить щорічно. Одним менше, одним більше. Нічого не зміниться». Напевно. Але тільки для тих, хто не знає і не хоче знати історію. А я нагадаю. Нагадаю собі, іншим українцям, вам, росіяни, євреям в Ізраїлі, європейцям, американцям, канадцям…
Саме 30 червня, щоправда, 1941 року, розпочався перший акт масового відкритого знищення євреїв під час Другої світової війни. Відкритий геноцид євреїв розпочато був саме у Львові. І головну роль у цьому погромі зіграли не німці з «Айнзаценгрупп» і «розстрільних команд».
Головну роль у вбивствах невинних мирних жителів зіграли прості місцеві хлопці і дівчата, які навіть не входили в «Нахтігаль» або ОУН(б) (бандерівці).
Оунівці і «солов’ї» просто фізично не могли «забезпечити необхідний охоплення». Місто велике, а солдат мало. А ось місцеве населення вбивало з задоволенням. Точно з таким же задоволенням нащадки пройшли по Львову під нацистські марші 30 червня 2019 року.
У нашому середовищі сьогодні ходить анекдот про крутих тарганів. Після всіх революційних подій на Україні таргани стали настільки стрімкими, що, як тільки люди вмикають світло ввечері вони його вимикають самостійно. До речі, подумайте дорогі співгромадяни, може, такі таргани живуть і у вашій квартирі? А я, поки ви думаєте, повеселю вас новою перемогой від господарів України.
Ви вже в курсі, що з 1 липня в Одесі почнуться спільні навчання «Sea Breeze-2019». Маневри будуть проходити на морі, на суші, в повітрі і під водою. В ході навчань заплановано артилерійські стрільби, висадки доглядових груп, а також удосконалення взаємодії спеціальних підрозділів. Всього в «Sea Breeze-2019» візьмуть участь 19 країн, 32 корабля, 24 літака і більше 3000 військовослужбовців. Серед країн-учасниць, зокрема, Україна, Франція, Грузія, Польща, Туреччина, Великобританія.
Саме для проведення навчань американці перекидають до нас купу власних «воїнів світла» по морю. Коротше, американський швидкохідний транспортно-десантний катамаран USNS «Yum» за ніч перетнув Чорне море і вранці зайшов у порт Одеси. Приблизно в 11:00 29 червня катамаран ошвартувався біля причалу 1к.
««Yuma» доставив в Україну підрозділ (швидше за все, батальйон) американських морських піхотинців, які візьмуть участь у міжнародних військово-морських навчаннях Sea Breeze-2019».
Природно, я подзвонив в Одесу і попросив тамтешніх тарганів подивитися на це чудо-юдо. Доповідаю, як журналіст «У»:
USNS Yuma – восьмий за рахунком експедиційний швидкохідний корабель класу Spearhead. Спущений на воду в 2016 році, в експлуатації з кінця квітня 2017 року. Довжина 103 метри, ширина 28,5 метрів. Чотири дизельних двигуна сумарною потужністю 86 тисяч кінських сил розганяють корабель до 43 вузлів (80 км/год). Повна водотоннажність 2400 тонн. Може взяти на борт більше 300 морпіхів і близько 550 тонн різного спорядження, у тому числі бойову техніку і танки. Осадка близько чотирьох метрів, що дозволяє діяти на мілководді. Є вертолітний майданчик.
Є й цікава особливість цього плавзасобу. Принаймні для мене, сухопутного до неможливості. Наші на причалі реготали як зграя гусей перед перельотом в теплі краї. Цитую:
«Катамаран виглядає дуже незвично для нашого ока. Він зроблений з легкого алюмінієвого сплаву і спеціально не забарвлюється».
Економіка повинна бути економною? Чи фарби не вистачає в США?
Я ось сиджу і міркую над нашими військово-морськими проблемами. Як нам ваш флот залякати? І здається придумав. Хочу порадитися з моряками. Міномети на кораблі встановлюють, чи це моє нахренау? Уявляєте, настає наш москітний флот на Кримський міст. Красиво так, рівненько йдуть катери, рибальські шхуни. У вас паніка, треба зупинити!
Гармати розчехлили, бикфордовы шнури у ракет запалили, бойових восьминогів на позиції проти бойових плавців вивели, штаби у вантажівки занурили для евакуації. І тут ми, на мінімальній відстані, з наших мінометів «Молот», залпом бабах! І все! Вся ваша оборона знищена. Були катери і немає. Вони вже підводні човни. А комп’ютери ваших систем наведення погоріли від такого перетворення цілей в ніщо! Може, мені адмірали піти? Відчуваю себе адміралом Гайдуком, немає, Воронченко.
А давайте я вам розповім і про інших своїх мріях. Тим більше що перед вихідними зустрівся з «компетентними джерелами» з Мінфіну. Щоб ми там не говорили про мрії, більшість все одно мріють про простому, зовсім не романтичному. Про власному товстому гаманце. Гаманці, по-вашому. Цифри буду називати офіційні. Ті, що ви скоро почуєте у виступах наших економістів.
Ох і перспективи в моїх мріях у України. Ми будемо постійно збільшувати мінімальну зарплату. У 2019 році до 4 173 грн, в 2020-му – 4 723 грн, в 2021 – 5 003 грн, а в 2022 аж 5 290 грн!
Але і це не все. Запануют пенси наші по повній. Будуть жити як в Америці. У 2022 році українці-пенсіонери з повним стажем будуть отримувати цілих 2 116 грн! Розумію, що ви зараз посміхаєтеся. Мрійник Тарган. А мені хочеться мріяти.
І вам би захотілося, якщо б вам в очі цілий глава Рахункової палати Валерій Пацкан видав таку фразу:
«Зараз кожен четвертий українець не може дозволити собі харчуватися навіть з мінімальним стандартам, користуватися побутовими товарами та послугами і жити в належних умовах».
До речі, не думайте, що там сидять ідіоти. Вважати в цій самій Рахунковій палаті дійсно вміють. Як сказав один з таких грамотеев, якби ми вважали, як годиться, з урахуванням фактичних показників, то вже сьогодні мінімальна пенсія в Україні повинна бути 3 100 грн.
Але грошей у пенсійному фонді немає. Гроші потрібні для виплати зарплат та на інші потреби. Коротше, все як завжди. Зайві люди… І це при тому, що офіційно, до речі, не дивуйтеся, з урахуванням тих, хто працює в тіньовій економіці, сьогодні працюють лише 16,5 млн. чоловік (57%). Ось такі галушки…
А закінчити роздуми про майбутньому я хочу відповісти на питання, який прочитав в коментарях до минулого записками. Мені щиро шкода, що деякі читачі читають мої записки по діагоналі. Тільки в такому випадку можуть виникнути питання про події, які відбуваються вчора або сьогодні і які я не коментую.
З задоволенням би коментував події відразу, але це для мене неможливо. По-перше, редакція «У» від мене далеко. Не за сотні, а за тисячі кілометрів. Значить, прийти і покласти на стіл редактору замітки я просто фізично не можу. По-друге, електронні засоби доставки контролюються хлопцями з тапками напоготові. Тому і «їдуть» записки хитромудрим шляхом до редакції. І по-третє, я не репортер. Новини — не моє. Я швидше сторонній спостерігач, який сидить в жерлі вулкана і описує те, як плавиться навколо гірська порода з появою нових порцій лави з серця Землі.
На цій оптимістично-песимістичній ноті сьогодні і закінчу. Знаєте, жарт продовжує життя. Аксіома. На жаль, це іноді не відноситься до автора жарти. Парадокс. Мені тут прийшло повідомлення з Курильських островів! Уявляєте де це? Я особисто з працею. Так ось, там місцеві жартівники придумали слоган для майбутнього кандидата на виборах кудись там, у вас же ніби восени вибори, від партії ЗСЖ. «Перейменуємо Курильські острови в Фізкультурні!»
Навіть не знаю, новину чи анекдот курильський. Таргани — вони такі. Особливо в умовах «країни величезних лопухів», до речі вони ж розповіли про лопухах-парасолі для людей. Брешуть, мабуть. Дивні діла твої, природа-мати.
А у нас теж був цей… День Конституції.
Ви знаєте що у нас кожен день свято? Ми, на відміну від американців, не думаємо про те, коли заробимо свій перший мільйон. На відміну від росіян не думаємо про велич минулого. На відміну від європейців не думаємо про якийсь там демократії та іншої нісенітниці. Ми згадуємо або придумуємо собі свята. І святкуємо від усієї душі все підряд.
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
От скажіть мені, ви святкували 30 червня? Впевнений, що більшість навіть не знає, який великий свято це був. І є. А ваші тата й мами, можливо, саме на цьому святі і познайомилися, коли мама гойдалася на гойдалках (хтось ще пам’ятає, такі човником) а тато покурював на найближчій лавці і ловив момент, коли човник зривалася вниз, і сукня…
Не подумайте, що я про міжнародний день астероїдів або про те, що в полях зацвів волошка. Я навіть не про те, що шипшина став скидати листочки з квіток. Про русалок, які як раз вчора перетворилися в латаття, я взагалі мовчу. До речі, срежешь латаття — вб’єш русалку. Народна мудрість.
Я побродив по Києву з фотоапаратом. Просто ходив і просто знімав, як робив уже багато разів. Напевно, немає більш достовірного документа історії, ніж фотографія. Навіть постановочна, навіть офіційна, не кажучи вже про аматорських фото. Я можу багато міркувати про політику, про ситуацію в країні, про «чи є життя на Марсі», але не можу змусити людей посміхатися. Змусити світитися очі дівчаток і хлопців». Подивіться на Київ сьогодні. Просто подивіться, і ви багато чого зрозумієте.
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Записки Колорадского Таракана. А за вікном все те ж літо... украина
Всім оптимістичного ставлення до сучасності і романтичного до майбутнього. Посміхайтеся, панове, посміхайтеся (с). Посміхайтеся, незважаючи ні на що. Нехай наші саркастичні посмішки показують влади, що ми все розуміємо. Ми не бидло. А наші добрі посмішки говорять всім про нашу любов до людей, до природи, до життя. Будемо жити!
Автор:Тарган Околорадский