Як-то раз у моєї бабусі закрутилася голова і приїхав на «Швидкої допомоги» лікар вирішив не ризикувати і забрав бабусю в лікарню. Там їй докладно пояснили, що в такому віці бадьоро скакати по театрам з престарілими приятельками вже просто непристойно. Смерть не за горами і зустріти її слід як годиться – в своєму ліжку, а не на партії в покер у подруги.
Помирати бабуся вирішила вдумливо і зі смаком. В першу чергу вона накупила цілу купу ліків і обставила ними свою тумбочку. У повітрі тут же оселилася стійка сморід корвалолу.
По-друге, вона напружила всіх нас, щоб ми, жертвуючи своїм часом і нервами, допомагали їй в урочистому процесі вмирання. Вона вередувала, вимагала нових ліків, виклику то лікаря, то нотаріуса. Мама збилася з ніг, намагаючись задовольнити всі її примхи та хоч якось переконати, що вмирати ще рано. У відповідь бабуся закатувала очі і просила накапати їй ще трохи корвалолу.
Але одного разу в бабусиній кімнаті з’явилася її давня приятелька Неллі. Слава богу, я була на той час у неї вдома і мала щастя бачити це все своїми очима.
— Кажуть, ти нарешті вирішила померти, — запитала вона густим басом, — похвально. Треба ж комусь з нас зробити перший крок на той світ, щоб все там розвідать. Тільки відповідай мені прямо – невже ти збираєшся лежати в труні в такому жахливому вигляді?
Бабуся буркнула у відповідь, що їй все одно, в якому вигляді вона буде лежати в шухляді.
— Тобі, може, і все одно, — відповіла Неллі, — а мені на цей жах доведеться дивитися! Більше того, мені доведеться це цілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на пристойні похорони, а їх таки підло обдурили. Я просто не зможу подивитися їм в очі!
— Причому тут люди? — вигукнула бабуся.
— Тому що, вони прийдуть, думаючи, що ховають Неліну подругу, а Неля з ким не спілкується. Але коли вони побачать тебе, вони подумають, що їм підсунули якийсь інший труп і образяться! До речі, навіщо тобі так багато ліків? Ти що, травишь себе цією гидотою?
— Я намагаюся полегшити собі страждання, — намагалася чинити опір бабуся.
— Ти намагаєшся остаточно зіпсувати собі печінку – а від хворої печінки жахливо неприємний колір обличчя. Ти що, хочеш, щоб побачивши тебе в труні, люди в жаху втекли геть?
Бабуся подумала і погодилася, що в труні краще лежати з гарним кольором обличчя. Подруга її підтримала і запропонувала піти на вулицю нагуляти здоровий рум’янець, який буде дуже ефектно виглядати на смертному ложі.
Відкривши рот, я дивилася, як моя, тільки що помиравшая бабуся, сповзає з ліжка і бреде в душ, від якого відмовлялася останніх три тижні. А Неля, гидливо підібгавши губи, наказує мені згребти всю постіль з ліжка, щоб відправити її в прання… А їм самим з бабусею приготувати дві чашки міцної кави, в які накапати чого-небудь коньячно-підбадьорливого, грам, десь п’ятдесят. Оскільки, коньяк добре впливає на тонус і на нерви. А в горезвісному труні, як ви вже зрозуміли, лежати краще зі здоровими нервами і міцним серцем…
Краща подруга настільки перейнялася бабусиними прийдешніми похоронами, що пару тижнів старанно її готувала до них. За цей час вони відвідали перукарню, масажиста і салон краси. Ходили по магазинах і розпродажів, накупили купу всяких милих речей, безсумнівно пригодящихся на тому світі, таких, як капелюшок з вуалькою, рукавички, косметика.
Так що за власні похорони бабуся вже не переживає, бо знає, що все пройде на вищому рівні. А щоб скоротати час, вона знову відновила свої походи по подругам, партії в покер і веселі пікніки. Каже, що якщо смерть так вже сильно треба, то нехай сама її пошукає… Правда, безносая поки не поспішати її шукати – мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.
Автор: Ірина Підгурська
