Американський журналіст і політолог Пол Тернер відправився в подорож з Заходу на Схід Росії, яке він скоїв на швидкісному поїзді «Санкт-Петербург – Магадан» по Транссибірської магістралі. По дорозі Підлогу зупинявся у великих і малих містах. Про свої враження він розповів в редакційній статті «Нью-Йорк Таймс».
— Санкт-Петербург і Москва добре відомі іноземним туристам, тому немає необхідності розповідати про них що-небудь додатково. Тим більше, що за останні 20 років вони якщо і змінилося, то дуже незначно. Зате вся Росія зробила величезний ривок вперед.
Я їхав по Транссибу зі швидкістю 500 миль на годину і розмірковував про таємниці російської душі. За два роки до цього було добудовано відгалуження Транссибу до Магадана.
Зараз зростання російського ВВП становить 12-15 відсотків в рік. За цим показником країна посідає перше місце в світі. Доходи населення також вражають. Облаштування малих міст і сіл, рівень життя та доходи населення в них якщо і поступаються столичним містам, то незначно. На вулицях повно добре одягнених людей, дорогих та не дуже автомобілів, здебільшого російського виробництва.
Російські пенсіонери стали завсідниками найдорожчих курортів світу, але більшість з них вважає за краще відпочивати за прикладом своїх дідусів і бабусь на Кавказі або в Криму, причому робить це по кілька разів на рік. І навіть сама бідна російська сім’я може дозволити собі робити хоча б щорічно.
Російські дороги по праву вважаються кращими в світі. Відповідь на питання, як росіяни змогли так швидко вирішити всесвітньо відомий питання про своїх вибоїнах, я знайшов у багатьох містах і селах.
Можна побачити мармурові таблички з написами типу: «Ця ділянка 8-смугової швидкісної дороги довжиною 10 кілометрів покращеного типу побудований на кошти, добровільно пожертвувані головою цього сільського поселення Віктором Степановичем Л.».
Мери великих російських міст профінансували будівництво багаторівневих розв’язок, розширення вулиць з переміщенням будівель, як це робили в Москві сто років тому. У великих містах типу Самари, Омська або Новосибірська біля в’їздів на мости і розв’язки стоять бюсти або пам’ятники губернаторам, регіональним чиновникам або депутатам, на чиї кошти побудовані ці споруди. У всіх російських містах з населенням понад 800 тисяч осіб працює і продовжує прискорено будуватися метрополітен. Його будують місцеві депутати всіх рівнів також з своїх пожертв. Як кажуть самі росіяни, по всій Росії таких об’єктів налічується багато десятки і десятки тисяч.
Кілька років тому нове російське уряд провів досить ефективну кампанію по модернізації управління.
2 липня 2024 року представники всіх рівнів влади були зібрані в певних місцях спеціальними службами, представники яких пред’явили чиновникам і депутатам безперечні докази їх незаконного збагачення з використанням службового становища. Показово, що таких порушників виявилося 98 відсотків від загального числа.
Тепер цей день в Росії став всенародним святом і носить назву «Дня народу Росії». Він є вихідним.
Під час таких зборів перед чиновниками і депутатами було поставлено умову: чесно і відкрито оприлюднити відомості про незаконно одержані доходи, нерухомості і активи, і, що найголовніше, вибрати об’єкти для своїх вкладень і пожертвувань. Натомість влада зобов’язалися провести реабілітацію таких осіб.
Відмовилися не було. Проте були ті, хто спробував приховати повністю або частково свої незаконно одержані доходи. Про їх долю — пізніше, коли я розповім про найбільш процвітаючих регіонах Росії: Забайкальському краї і Магаданської області.
Особливої уваги заслуговує корінна модернізація системи російського управління.
Після 2 липня 2024 року колишні керівники і чиновники, які виконали всі вимоги уряду, залишилися на своїх місцях, проте відразу ж почалася поступова заміна керівників усіх рівнів випускниками численних російських кадетських училищ. Тепер їх випускники мають право вибору: йти в Російську армію або вступити в Академію державної служби.
Вибрали друге проходять п’ятирічний термін навчання і призначаються главами муніципалітетів малих поселень. Пропрацювавши на таких постах від трьох до п’яти років, в разі повного достатку жителів та відсутності порушень, вони призначаються на все більш і більш високі посади. В результаті до 35-38 років стають мерами великих міст або віце-губернаторами. Надалі найдостойніші стають губернаторами і федеральними міністрами. До речі, регіональним або федеральним міністром може стати тільки той, хто не менше двадцяти п’яти років пропрацював з профільного напрямку. Інші призначення заборонені і переслідуються за законом.
Заробітна плата губернаторів, мерів і звільнених депутатів не повинна перевищувати більш ніж у п’ять разів середню по регіону. Федеральні міністри мають фіксовані оклади згідно табелі про ранги. Розроблена і широко застосовується система штрафів на випадок невиконання указів президента РФ чи постановами уряду. У разі повторного порушення такої керівник відправляється з пониженням на периферію на певний строк.
Відомі випадки, коли федеральні міністри виявлялися до самого виходу на пенсію на посадах голів сільських поселень.
Населення вибирає лише депутатів, причому їх кількість різко скоротилася. До речі, російська Державна дума так і залишилася двопалатної, однак тепер замість Ради Федерації є Рада старійшин, куди обираються найстарші жителі регіонів.
У нижній палаті російського парламенту різко скорочено кількість депутатів, тепер їх по два від кожного регіону. Вони цілий рік працюють в своїх регіонах, здійснюючи контроль за роботою місцевих органів влади. На сесії в Москву приїжджають один раз в рік, а свою законотворчу діяльність здійснюють в спеціальній закритій мережі Інтернету. Тільки це дозволило заощадити і направити на потреби економіки багато мільярдів доларів.
Під час роботи чиновника і депутата на своїй посаді він і члени його сім’ї перебувають на повному державному забезпеченні. Усім їм заборонено займатися якою-небудь комерційною або іншою діяльністю, що приносить дохід. До Кодексу РФ «Про адміністративні правопорушення» введена особлива глава «Про відповідальність осіб, які обіймають посади в федеральних, регіональних і муніципальних органах влади».
Застосовуються не бачені ніде більше в світі методи. Чиновник або депутат, який порушив ці вимоги, разом з членами сім’ї спрямовується на проживання у віддалені райони Росії, де побудовані особливі селища. Залежно від тяжкості вчиненого проступку такий строк може становити від п’яти років до довічного.
Там екс-губернатори, екс-мери або екс-депутати проживають за категоріями. Губернатори окремо, мери окремо і т. д. Вони в своїх селищах працюють двірниками, сантехніками, будівельниками, таксистами, пекарями і т. д., причому в селищах існує повне самоврядування. Такі поселення цілком упорядковані, а деякі покриті прозорими скляними куполами для збереження тепла і економії теплової енергії. Завдяки такому підходу Забайкаллі і Магадан, Камчатка і Чукотка зараз знаходяться в числі найбільш бурхливо розвиваються районів світу.
Втеча з такого селища карається довічним позбавленням волі. Це стосується також і членів сім’ї.
Що ж змусило чиновників і депутатів так радикально змінитися? Виявилося, що основні преференції чекають їх після виходу на пенсію. Перелік пільг для чесно пропрацювали і членів їх сімей зайняв би багато сторінок, зупинюся лише на суми грошових виплат: саме мінімальна винагорода становить кілька сотень тисяч доларів. Воно зростає відповідно до займаним до виходу на пенсію постом.
Слід врахувати, що у разі порушення умов контракту або незаконного збагачення не лише така особа повністю позбавляється прав на пільги, виплати і пенсію. Ці обмеження стосуються всіх членів сім’ї та близьких родичів.
Як свідчать найавторитетніші світові економісти, така реформа дозволила Росії обігнати Сінгапур та інші країни в світовому рейтингу чистоти від корупції, посівши в ньому почесне перше місце.
Схоже, що росіяни, ефективно проаналізувавши досвід провідних країн, як завжди, знайшли власний шлях і забезпечили сенсаційно швидкий розвиток своєї країни.
Автор:Арджил Тернер
