На початку 1960-х ситуація в європейській політиці нагадувала сучасну. США контролюють НАТО, де-факто наказуючи європейцям, ведуть війни, домінують у фінансах. Президент Франції Шарль де Голль вирішив змінити цей розклад.
1 Розвідка
У планах де Голля було повернення величі Франції, чого ніяк не відповідало підлегле становище країни в Північноатлантичному альянсі. У вересні 1958 року після сумнівних виступів США і Британії під час конфлікту в Тайванській протоці, і на Близькому Сході, Де Голль у секретному меморандумі президента США Ейзенхауера і прем’єру Великобританії Макміллану зажадав створити систему, в якій Франція брала б участь у консультаціях для прийняття спільних рішень. Він пише про це у своїх мемуарах: «Як я і очікував, обидва адресата, отримали мій меморандум, відповіли ухильно. Отже, у нас були всі підстави діяти». Навесні 1959-го року середземноморський флот Франції виходить з-під командування НАТО. Франція відмовляє американцям в розміщенні атомних бомб і будівництві пускових установок. Де Голль також повертає під власне командування війська ППО, які починають автономно контролювати повітряний простір країни. Франція відмовляється від досягнутих раніше угод про те, що під командування НАТО передаються війська, які повертаються з Північної Африки.
2 Проти об’єднання Європи під егідою США
Де Голль категорично не підтримує запропоновані англосаксами форми організації європейських країн, які тоді починали вже визначатися. Планувалося створити політичний блок, який би замінив національні держави. Для цього передбачалося використовувати загальний ринок як економічну основу. Президент Франції не проти інтеграції, але так, щоб ця структура не була наднаціональної, однак практично всі в Європі були за «єдину європейську державу». Тоді Де Голль знайшов слабку ланку – ФРН. Канцлеру Конраду Аденауеру в той час дуже потрібна була підтримка. Він проводив політику жорсткого протистояння з НДР: автоматично розривалися дипломатичні відносини з будь-якою країною, що визнала НДР. Пропозиції східнонімецької сторони про створення конфедерації німецьких держав категорично відкинуті. НДР заявила про свої претензії на Західний Берлін на тій підставі, що він перебуває на території НДР. Де Голль на взаємній основі скористався підтримкою німця, щоб провалити англійський план «зони вільної торгівлі», в яку збиралися включити і шість країн «загального ринку». Англійці таким чином планували здійснити план США, які тоді втрачали економічні позиції в Європі, і пропонували створити Атлантичне економічне співтовариство, знявши митні бар’єри для американських товарів.
3 Хроніка розриву
У 1963 році Де Голль відмовляється відразу від декількох проектів НАТО, оголошених США і продовжує виведення військ з-під атлантичного командування. Зокрема, він відкидає проект створення об’єднаних ядерних сил, і починає власну атомну програму — «ударної сили». Тоді ж з-під командування НАТО виводиться атлантичний флот Франції, там залишаються тільки дві французькі дивізії замість 14. Де Голль різко критикує дії США у В’єтнамі, в травні 1965 року відкликає французьких представників з СЕАТО.
4 Відмова від долара
У 1965 році де Голль підриває, тоді ще не мережа, а пресу, заявою про відмову від використання долара в міжнародних розрахунках і пропозицією перейти до єдиного золотого стандарту. У Європі на той час накопичилося вже достатньо золота. Франція переклала велику частину своїх доларів у золото. Цей крок став першим у низці економічних подій, що призвели до міжнародного фінансовій кризі кінця 1960-их і зміни системи міжнародних розрахунків.
5 Дружба з СРСР
У 1966 році де Голль приїхав в СРСР з офіційним візитом. Це був ще один крок у боротьбі за велич Франції. Саме з де Голля можна починати історію розрядки міжнародної напруженості, яку генерал вважав в першу чергу європейської проблемою. Зближення з СРСР було природнім кроком після відходу від США, але обидва вони були спрямовані на зміцнення незалежності Франції. Крім того, у де Голля була ідея великої Європи від Атлантики до Уралу, а також теорія конвергенції двох соціальних систем. Він вважав зміни в політичних системах соціалістичних і капіталістичних країн неминучими, а в одному виступі в Москві сказав, що сучасні народи підкоряються законам однієї і тієї ж механічної та наукової цивілізації».
6 Вихід з НАТО
У лютому 1966 року де Голль знову підірвав пресу, оголосивши, що Франція вирішила повністю вийти з військової організації НАТО, і зажадавши видалення з французької землі баз, штабів і іншого, не перебуває під французьким контролем. Президент направив 14 членів Північноатлантичного альянсу відповідну ноту, а США ще і графік евакуації 29 пунктів і 33 тисяч солдатів і офіцерів — до 1 квітня 1967 року. Штаб-квартира була терміново переведено з Парижа в Брюссель. Генерал де Голль говорив, що операція щодо НАТО для нього – «остання важлива битва».
Офіційно повністю Франція повернулася до НАТО лише в 2009 році.
