Ця історія в черговий раз доводить, що не варто рити яму іншому, так як завжди є ймовірність самому в неї потрапити.
І хоча в цій історії я виявилася більше в ролі «жертви», справедливість для мене все одно перемогла.
Тепер про все по порядку. Я працюю у відділенні урології, і часто доводиться виконувати делікатні процедури у вигляді масажу простати.
Так ось одного разу я проспала і тому мені довелося їхати на метро (хоча я страшенно не люблю цей вид транспорту).
Біжу до вагону метро, залишається метрів двадцять, і бачу, як у двері заходить хлопець — кричу йому, щоб притримав двері.
Той заходить всередину вагона і притримує двері. «Слава Богу, є ще добрі і чуйні люди» — подумала я, підбігаючи до вагону метро.
Коли мені залишалося буквально пару метрів, хлопець єхидно посміхаючись, просто різко відпустив двері. В той день я не тільки запізнилася на роботу на цілих 1,5 години, але ще й отримала догану (дисципліна у нас у відділенні дуже сувора).
А через тиждень доля знову звела мене з тим хлопцем, який мені підлоту в метро влаштував. Прийшов він до мене в процедурний кабінет за призначенням — на масаж простати.
Ну тоді я відірвалася по повній програмі. У всіх подробицях розповідати не буду, скажу лише, що хлопець пошкодував, що так треба мною пожартував в метро, і навіть вибачався перед процедурою.
Але я була рішуче налаштована втілити свою помсту — кричати він, звичайно, не кричав, але сльози так і капали на простирадло кушетки.
Я постаралася виконати цю процедуру з особливою ретельністю. Наступного разу буде думати, як над людьми знущатися.
