Як батьки придумали: вирішити житлове питання сина за рахунок його сестри…

210

Оля втомлено зітхнула, лягла на диван і заплющила очі — голова починала боліти. Вихідні пролетіли, як одна мить, і завтра знову треба буде йти на роботу.
До всього іншого, два дні тому вона посварилася зі своєю мамою. Правда, в цьому був один великий плюс — все це час та її не турбувала. «Так, це були чудові дні…» — подумалося дівчині.
Але сьогодні ввечері інтуїція підказувала, що спокійний час вийшло, і мама ось-ось подзвонить. Причому вона зробить вигляд, що останньої розмови наче й не було.

Во как родители придумали: решить жилищный вопрос сына за счёт его сестры...
Спочатку мова піде про щось несуттєве, вони обговорять яку-небудь нісенітницю, навіть посміються, а потім мама знову заспіває свою пісню — ми на то і сім’я, щоб допомагати один одному…
Справа в тому, що кілька місяців тому Юра, її 20-річний брат, приголомшив усіх новиною — він одружується на першокурсницю з свого інституту. І, що ще цікавіше, його обраниця була від нього вагітна.
Питання з весіллям дещо як вирішили — скоро вона повинна відбутися, а всі витрати будуть оплачені за рахунок заощаджень батьків. Тепер потрібно було вирішувати іншу проблему — де жити молодим.
У батьків була тільки одна квартира, двокімнатна, в якій вони всі колись жили. Причому крім Ольги і Юри, був ще і Саша — їх десятирічний брат.
З боку ж нареченої взагалі ніякої житлоплощі не було — вона зараз жила в гуртожитку при інституті. Допомоги від батьків теж чекати не доводилося — у них був невеликий будинок в якомусь селі, жили там і особливим достатком не могли похвалитися, а у них ще й друга дочка є…
Ситуація ускладнювалася тим, що Юра навчався на платному відділенні, і платили за нього, природно, батьки, зарплати яких не перевищували середні по місту. Сам брат поєднувати роботу і навчання не хотів, так як, за його словами, це загрожувало відрахуванням і відправкою в армію.
Ольга ж деякий час тому купила собі студію. Чотири роки після школи вона працювала то продавцем, то офіціанткою, а вечорами вчилася в університеті.
І ось збулася мрія своя житлова площа. Маленька, в районі з щільною забудовою, але зате своя. Більше не треба ділити метри з мамою — останні роки вони жили в одній кімнаті, а батько з братами в інший.
Тепер же ця студія стала предметом сімейних спорів. Мама вважала, що вона повинна поступитися її майбутнім молодятам, а сама повернутися додому. Мовляв, тим зараз окрема квартира потрібніше, а ти потім теж заміж вийдеш, і до чоловіка заїдеш. А гроші ми тобі з батьком з часом відшкодуємо…
Ольга ж навідріз відмовлялася від такого варіанту — не для того вона всі ці роки позбавляла себе нормального сну і відпочинку, щоб забезпечувати за свій рахунок окремим житлом двох «підлітків», які незрозуміло чим думали, коли… та й думали вони взагалі?
На всі доводи матері вона відповідала своїм варіантом, що молодим потрібно знімати собі квартиру самостійно. Брат повинен взяти на себе відповідальність — якщо не може поєднувати роботу і навчання, то хай просить у декана академічний відпустку, влаштовується на повний день. А що далі — час покаже.
Думаючи про все це, Оля задрімала. Раптово пролунав дзвінок — на дисплеї телефону висвітилася мамина фотографія… Дівчина прийняла виклик і піднесла телефон до вуха:
— Так, мамо.
— Привіт, дочунька! Ну як там твої справи?..