Саша сім років відсидів у колонії, за злочин, який не скоював. Його заарештували напередодні весілля. Лена, не повірила у його невинність. Загалом, все життя у двадцять років пішла шкереберть.
— Серьогін, з речами на вихід! — гукнув черговий.
«Нарешті Дочекався…!» — видихнув Саша.
— Ну, брат, удачі в житті! Та більше не попадайся. А гада цього, обов’язково покарай! Не місце таким в прокуратурі. Подзвони по номеру який я дав, скажеш, що від мене. Хлопці все проб’ють і допоможуть, — мовив наглядач.
— Спасибі тобі Влад, спасибі за все! — Саша поплескав товариша по плечу, і взявши торбу, пішов до виходу.
Саша сім років відсидів у колонії, за злочин, який не скоював. Його заарештували напередодні весілля. Лена, не повірила у його невинність. Дівчина перервала вагітність, і назавжди забула про Сашу.
Мати стала сильно боліти… загалом, все життя в двадцять років пішла шкереберть.
Хлопець одразу поїхав до матері. Жінка дуже зраділа і не хотіла відпускати сина з дому.
— Якби у мене синок, а завтра вже додому поїдеш. Як жити то тепер будеш? Адже навіть інститут не встиг закінчити свій час. Я одного не зрозумію, за що така біда на нас звалилася? — заплакала жінка.
— Все буде нормально. Влаштуюся як-небудь! Ти заспокойся, годі плакати! — Сашко обійняв матір, в той момент він відчув себе маленькою, беззахисною дитиною…
На наступний день, Олександр, одразу ж зателефонував за номером, який йому дав Влад. Хлопцеві хотілося звести рахунки з перевертнем у погонах. Таке не можна було прощати. Довести прокурорську провину за законом було неможливо, тому треба було діяти іншими методами.
— Добрий день, це Саша. Я від Влада дзвоню, він обіцяв, що ви допоможете мені.
— Здрастуй! Влад попередив. Записуй адресу, це не телефонна розмова…
Після довгої бесіди, Антон, який міг навести довідки про будь-яку людину в місті, попросив почекати півгодини, поки буде збиратися потрібна Олександру інформація.
— Ось, тримай. Тут все, що тобі потрібно. Живе в заміському будинку, є дружина красуня і чотирирічна донька. Адресу я написав, фото роздрукував, — промовив Антон, і простягнув невелику папку.
Саша дістав з папки фото дружини ворога. Жінка була дуже красивою. Виразні зелені очі, хвилясте волосся, золотисто-пшеничного відтінку. Погляд був розумним, і якимось сумним…
— Якщо не секрет, як саме ти хочеш помститися йому? — поцікавився Антон.
— Хочу змусити його відчути те, що свого часу відчув я. Я зруйную його сім’ю, його щастя… — з ненавистю промовив Саша.
Антон уважно подивився на приятеля. Високий, накачане тіло, блакитні очі і світле волосся. «Від таких хлопців, дівчата відразу втрачають голову», — подумав він.
— А як саме ти хочеш зруйнувати міцну сім’ю? Думав про це? — запитав Антон.
— Поки не знаю. Але обов’язково що-небудь придумаю! — впевнено промовив Саша.
— Знаєш, що можна зробити? Закохай у себе дружину свого ворога! Вияви трохи чарівності і харизми. Я думаю, у тебе все вийде! — підморгнув Антон.
— Непогана ідея! Потрібно все ретельно продумати, — відповів Сашко.
— Ти прав! В цьому ділі помилки неприпустимі. Загалом ти думай, і звертайся до мене. Я допоможу тобі.
— Спасибі! — Сашко знизав товаришеві руку, і вийшов з квартири.
Вдома, він ретельно все продумав і прикинув план дій. Антон схвалила його план, і люб’язно дозволив йому скористатися своєї новенької іномарки.
— Тобі потрібен солідний костюм, і гроші на перший час, — промовив Антон і простягнув Саші згорток. — Думаю, як раз твій розмір.
Всю наступний тиждень, Сашко вів спостереження за будинком прокурора. Він вивчив розпорядок дня всієї його родини. Дмитро — з самого ранку їхав на роботу, і повертався додому пізно ввечері. Карина — його дружина, займалася собою і донькою.
Два рази в тиждень жінка возила дочку на танці. Саме в один з цих днів, Олександр вирішив переходити до рішучих дій. Він уже кілька днів підгодовував величезну вівчарку, яка охороняла прокурорські хороми.
Пес став впізнавати його, і привітно крутив хвостиком при зустрічі. Саші не склало великої праці пробратися непоміченим у двір. Хлопець пробив колесо в автомобілі, на якому їздила Карина, і швидко повернувся назад.
Через дві години, жінка з дитиною виїхали з двору і вирушили в сторону міста. Саша почекав хвилин десять, і тихенько поїхав за ними. Його план спрацював. Через пару кілометрів, він побачив Карину. Колесо було спущене, жінка зупиняла попутні машини.
— Добрий день! Що-небудь сталося? — Сашко зупинився поруч, і вийшов з машини.
— Здрастуйте! Ви уявляєте, я везу дочку на виступ, і як на зло колесо спустило… — у відчаї промовила жінка.
— Зараз подивлюся, чи є у мене запаска.
— Ой, ні. Це буде дуже довго! Може ви підкинете нас до будинку культури? Буду вам дуже вдячна! — сказала Карина.
— Дядько, будь ласка! — попросила дівчинка. — У мене дуже важливий концерт сьогодні.
— Ну якщо важливий, то звичайно, поїхали! — засміявся Сашко, і допоміг жінкам сісти в машину.
«Яка ж вона красива! Просто якийсь ангел, що зійшов з небес! Ну нічого, не довго гад тобі залишилося насолоджуватися сімейним щастям! Ти відчуваєш усе те, що довелося пережити мені!»: подумав Олександр, і посміхнувся Карині , своєю сяючою посмішкою.
Поки йшов концерт, Олександр збігав у квітковий магазин і придбав для маленької Діани, акуратний букетик троянд. Незабаром з’явилася Карина з дочкою.
— Ви ще тут? — здивувалася жінка.
— Не міг же я кинути настільки прекрасних дам, напризволяще, — посміхнувся Сашко. — Це вам! Ви танцювали просто божественно… — він простягнув букет дівчинці.
— Вам сподобалося? засяяла від щастя Діаночка. — Спасибі. А ось тато ніколи не вітає мене після концерту. Він взагалі ніколи не приходить подивитися, як я танцюю… — ображено мовила дівчинка.
— Діана! Припини. Тато на роботі, їй ніколи! — вимовила Карина.
« Так, тато садить таких невинних людей, як я, наприклад», — подумав Сашко. Швидко опанувавши себе, він запропонував підвести Карину назад:
— Мені не важко, все одно їду в ту сторону.
— Відмінно! Ви просто наш чарівник! — посміхнулася Карина.
Всю дорогу дівчинка весело щебетала, розповідаючи про свій концерт.
— А може, заїдемо в парк? Ви не дуже поспішаєте? Поїмо морозива, на атракціонах покатаємося, — запропонував Сашко.
— Ура! Поїхали! Ми не поспішаємо. Правда, мамусю?
— Добре. Але тільки не надовго! — засміялася Карина.
Цей чоловік подобався їй все більше і більше. Він був не такий, як усі. Галантний, ввічливий, дуже гарний і добрий.. Карина давно не чула від чоловіка компліментів. Він взагалі не приділяв належної уваги своїй родині, проводячи весь час на роботі.
Автомобіль Олександра зупинився біля воріт прокурорського будинку.
— Саша, дякую вам за чудовий день. Діана давно не була так щаслива, у дитини купа радості і вражень, — вимовила жінка.
Вона розуміла, що зараз вийде з авто, і більше ніколи не побачить його. Карина відчувала невимовне почуття. Їй не хотілося розлучатися з цим малознайомою людиною.
— Карина, може обміняємося номерами телефонів? — Саша ніби читав її думки.
— Так. Звичайно, — посміхнулася вона, написавши свій номер. — До побачення, ще раз спасибі!
Олександр розгортався, і побачив, як до будинку під’їжджає Дмитро. Той самий слідчий прокуратури, який сфабрикував проти нього докази. Чоловіки зустрілися поглядом. Дмитро примружив очі, згадуючи, де він раніше бачив цього чоловіка. Олександр посміхнувся, і натиснувши на газ, зник з виду.
Їхні стосунки тривали вже два місяці. Карина закохалася в Сашу, як кішка. Жінка згодна була хоч зараз піти від чоловіка. Але хлопець не квапив подій. Йому хотілося реваншу…
Як-то, він обговорював подальший план дій з Антоном. Цей хлопець з самого початку займався його і допомагав у всьому.
— Пора завершувати нашу операцію. По моєму ти домігся чого хотів… Карина повністю в твоєму підпорядкуванні. Влаштуємо так сказати очну ставку, Дмитро повинен застати Карину в твоїх обіймах. І все,
справу зроблено! — потирав руки Антон.
— Знаєш, я заплутався… Мені здається, що я люблю Карину, і маленьку Діану… Вони стали для мене якимись близькими і рідними, — сумно вимовив Сашко.
— Покинь, брате! Тобі це тільки здається. Ти сім років був обділений жіночою увагою, тому тобі і здається, що Карина краща. Насправді це не так. Згадай хто вона? Вона — дружина твого ворога! — розсердився парубок.- Чи ти забув, що саме цей чоловік позбавив тебе все?
— Так, ти правий! Пробач…
— Значить, йдемо далі за планом. Завтра ти з Кариною їдеш на квартиру, а я відправляю йому адреса цієї самої квартири. У записці зазначу, що саме там розважається його благовірна. Я буду страхувати тебе, тому не бійся. І не забудь залишити двері відчиненими…
Настрої у Саші не було ніякого. Йому було шкода Карину, він уже був не радий, що затіяв цю брудну помста. Але назад дороги не було. Антон був правий, треба доводити розпочате до кінця…
В 14-00 вони приїхали з Кариною на квартиру. Очі жінки блищали від любові і щастя.
— Знаєш, я ніколи не була щаслива з Дімою. У свій час завагітніла від нього по дурості, ось і довелося виходити заміж від безвиході. Загалом, я більше не можу так жити, і вирішила піти від чоловіка…
Саша мовчки лежав, думав про щось своє. Здавалося, він зовсім не чув і не бачив Карину.
— Саша, ти мене чуєш? Що з тобою відбувається?
— Все нормально! — натягнуто посміхнувся хлопець, і обняв жінку. Він чув, як тихенько рипнули вхідні двері. Через мить, в кімнаті з’явився Дмитро…
Очі чоловіка мало не вискочили з орбіт від подиву. Якусь мить він мовчки стояв, оцінюючи ситуацію.
— Ну здрастуй! Дізнався, сподіваюся? Адже Я не сильно змінився за сім років? — посміхнувся Олександр.
— Серьогін?! Ах ти негідник! Треба було тобі побільше терміну впаяти! А ти дура безмозка, що робиш??? З кримінальниками каверзи крутиш? — закричав на Карину чоловік.
— Твоя дружина була дуже люб’язна зі мною! — знущався Олександр.
— Я вам зараз покажу! — пригрозив Дмитро, і поліз у кишеню.
В цей час в квартирі з’явився Антон. Одним рухом, він вибив зброю у чоловіка.
— Не варто, пане прокурор. Представляєте, завтра всі газети будуть сурмити про те, як прокурору, дружина наставила роги… Вам же не потрібна така слава? — посміхнувся Антон.
Карина зрозуміла, що стала жертвою чиєїсь брудної гри. Жінка мовчки одяглася і підійшла до дверей.
— Тварюка! — кинула в обличчя Саші. В її гарних очах було скільки болю і розпачу, що Олександру захотілося вити від розпачу й болю…
— Думаєш, ти на коні? Помиляєшся! Я тобі влаштую веселе життя! — пригрозив прокурор і кинувся наздоганяти дружину.
— По моєму, наш план вдався! Ми перемогли! — радів Антон.
— Так, тільки сильно нудить від цієї перемоги…- важко зітхнув Олександр.
Всю наступну тиждень Саша не виходив з дому. Він заливав своє горе гіркою, намагаючись забути Карину. Раптово пролунав телефонний дзвінок. Хлопець здригнувся від несподіванки.
— Слухаю! — сказав у трубку.
— Здрастуй! — на тому кінці дроту почувся голос Карини. Такий рідний, і в той же час, дуже далекий.
— Карина, рідна, пробач мене. Я не знав, коли розв’язував цю дурну помста, що закохаюся в тебе по справжньому! — швидко промовив Саша, боячись, що жінка кине трубку.
— Ми завтра летимо з Діаною. Дитина дуже хоче побачити тебе, і попрощатися.
— Куди? Куди ви летите? — крикнув Сашко.
— Я пішла від чоловіка… Їду до матері, в Сочі. Рейс до 16-15. Якщо хочеш, приїзди попрощатися…
У трубці почулися короткі гудки. Всю ніч Саша не спав, думав, що йому робити далі. На наступний день, Карина довго виглядала Сашу в натовпі.
— Мама, дядько Саша прийде? — запитала Діана.
— Не знаю, доню…- в очах жінки блищали сльози. — Підемо, наш рейс оголосили…
— Милі дівчата! Можна з вами?! — почули знайомий голос за спиною.
Озирнувшись, Карина побачила Сашу. Хлопець стояв з квитком в руках, і посміхався.
— Дядя Саша! Ура! — закричала Діана, і кинулася до нього.
— Так візьміть мене з собою?
— Візьмемо! — посміхнулася Карина, і обняла коханого.
Мілана Лебедьева
