Швидкість часу: як змінилася повсякденне життя всього за 20 років

202


Технологічні зміни, про які ми згадаємо, далеко не єдині, просто найбільш помітні. Всього за 20 років змінилося законодавство, істотно змінилася сама структура суспільства, з’явилися сотні нових професій, з’явився хоч якийсь громадський активізм. Сучасники часто не помічають, в якому динамічному часу живуть. Це найкраще свідчення бурхливого розвитку: колись задивлятися, колись згадувати, що було якихось 20 років тому.
Мобільний зв’язок
Сьогодні смартфон є у кожного — самі бюджетні моделі стоять по 2-3 тисячі рублів. Якщо покопатися в коморі або розібрати комп’ютерний столик — швидше за все, знайдеться ще парочка. Вони припадають пилом просто тому, що старі або пошкоджені. Особисті телефони купують дітям вже в 5-6 років, вони є у кожного пенсіонера, і це нікого не дивує. 20 років тому мобільний телефон, або «труба», був ознакою соціального статусу — річ, доступна одиницям, так як і самі «труби» були нереально дорогими, і ціна за зв’язок — непідйомною.
Щоб викликати одного на вулицю, потрібно було йти під паркан і вигукувати його ім’я або дзвонити по домашньому телефону, швидше за все дискового. Хоча домашні телефони теж були далеко не у всіх. Поширилися мобільні телефони дуже швидко: якщо в 2000-2001 році їх було буквально пару штук на цілий шкільний клас, то вже через пару років вони були майже у всіх студентів; ще через пару років ними стали замінювати домашній телефон. З’явилися зручні тарифи, і мобільний зв’язок стала доступною і народної. Перший смартфон з’явився у 2005 році — це була Нокіа 3650. Ніякого сенсора, камера тільки називалася камерою — нічого на ній розібрати було неможливо. Але для цих смартфонів почали клепати сотні додатків — від просунутого mp3-плеєра і браузера до комариного лякала. Ця прога змушувала телефон вібрувати, видаючи особливий звук, — за легендою, він відлякував комарів.
Інтернет
Сьогодні інтернет — настільки невід’ємна частина повсякденного життя, що здається чимось природним, як повітря, як їжа, як громадський транспорт. Як щось, що було завжди, або як мінімум як щось, чого вже кілька століть. Як без інтернету жити можна? Він є в кожному будинку і навіть в кожній кишені.
Двадцять років тому інтернет вже існував, але був чимось міфічним: вдома його не тримали, а про кишеньковий варіант і не мріяли. Тим не менш інтернет і тоді сприймався як щось позитивне, корисне і бажане. Ми мріяли, що одного разу дозвонимся до оператора, як Нео в «Матриці», і той зв’яже нас з Всесвітньою мережею. Приблизно такі були уявлення, і що цікаво — вони майже матеріалізувалися в реальності. Додзвонюватися і правда доводилося по звичайній телефонній лінії.
Приблизно році до 2002-2003 інтернет поширився у великих містах. Було кілька варіантів вийти в Мережу. Це могли бути лімітовані карти, причому ліміт міг бути як за часом, так і за мегабайт. Тобто карти на 40 годин, наприклад, або на 300 мегабайт. Якщо карта закінчувалася, то на допомогу приходили чарівні цифри — 9295. Набір номера давав доступ до інтернету без питань, тільки годину коштував 15-20 рублів. Якщо перевести на сьогоднішні ціни, то вийде в районі 50-60 рублів.

Персональний комп’ютер

Говорячи про інтернет, потрібно відзначити, що взагалі-то і персональний комп’ютер був диким звіром ще 20 років тому. Якась ігрова приставка була майже в кожному будинку, де є діти. Це могла бути «Сега» або «Соні»; у кого-то була вже старенька «Денді» або неймовірно дорогою «Панасонік». Але власники ПК стояли окремо, таких людей було зовсім небагато. Самі компи були IBM 386 — це народний варіант, працював він начебто на швидкості 20 МГц. У найзаможніших була 486-я модель, ну і у небожителів був «Пентіум». Відповідно, ці ж хлопці першими і познайомилися з інтернетом. Хоча був і інший, дуже вузький сегмент інтернетчиків, які вийшли на нього через ігрову приставку Sega Dreamcast.
Компи в ті роки вигравали у консолей беззастережно. На приставках були непогані аркади і платформера, але навіть старенький 386-ой тягнув «Дум», який займав сім дискет. На ПК вже вийшли хіти на кшталт Fallout, Quake, Unreal, Half-Life і десятки інших, абсолютно недосяжних для приставок, ігор. Потужності приблизно зрівнялися тільки до сьомого покоління консолей, або до середини нульових.
Мобільна музика
Музику любиш слухати? Всі люблять! Плеєр — кращий друг дитинства. Двадцять років тому у тебе був би First — це коробочка, здатна поглинути аудіокасету. У нього всього три кнопки: «Грати», «Стоп» і «Перемотування вперед». Так, тільки в одну сторону перемотування. Але був і лайфхак: витягуєш касету, вставляєш іншою стороною — і мотати вперед (інша сторона мотається тому). У — зручно. Працював такий плеєр від 4-х пальчикових батарейок і сжирал їх за кілька годин.
Потім з’явилися CD-плеєри, MP3 але не було — на диск містилося 12-15 пісень. Ці плеєри були набагато зручніше: тут і перемотування в обидві сторони, і навіть пісню можна було одразу переключити. Але ці хлопці все ще були досить великими і ненажерливим в. Не в кожну кишеню такий плеєр вліз би, хоча батарей вистачало вже на кілька днів, що радувало. Далі з’явилися і звичні MP3-плеєри, але все ще дискові. Вони стали тоншими, а на диск містилося вже 5-6 альбомів — в районі 100 пісень.
Аналогова техніка
Ще двадцять років тому велика частина побутової техніки була аналогової. Телевізори, відеокамери, фотоапарати, плеєри та магнітофони — все було аналоговим. А домашні телефони не мали кнопок, хоча вже і стали з’являтися дивини заокеанські. Досі деякі телеканали транслюються через аналоговий сигнал, значить, до цих пір є певний відсоток людей, що використовує аналогові телевізори. Якщо дуже сильно спростити, то різниця між цифрою і аналогом в тому, що на цифровій відеокамері ти просто торкаєшся кнопки чи іконки, і відбувається зум, а на аналогу треба було тиснути на курок. Це майже буквально. Бачив курки на геймпад ах від Sony або Xbox? Ось приблизно такі ж були для зума.