В 2008 році вийшов фільм «Підміна» з Анджеліною Джолі в головній ролі. За сюжетом, у головної героїні пропадає дитина, вона звертається в поліцію, але дитини не знаходять. Через деякий час хлопчик знайдений, проте мати заявляє, що це не її син, хоча сам він наполягає на зворотному. У результаті мати ледь не потрапляє в психлікарню.
Не багато хто знає, що цей фільм був заснований на абсолютно реальний випадок, що стався в 1928 році.
Крістін Коллінз і її 9-річний син Уолтер жили в Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Крістін виховувала сина одна, так як її чоловік сидів у в’язниці за кримінальні злочини, про які вона нічого не знала. 10 березня 1928 року Крістін дала синові 10 центів на кіно. Однак з кінотеатру додому Уолтер не повернувся (Паранормальні новини — paranormal-news.ru).
Кадр з фільму «Підміна»
Спочатку поліцейські навіть не хотіли брати у матері заяву про зникнення, а коли взяли, то дитину практично ніхто не шукав. Однак разі коли про це дізналася широка громадськість, народ згуртувався поруч з Крістін і став вимагати, щоб поліція виконувала свою роботу.
Свій ефект також зробило сталося всього за три місяці до цього моторошне вбивство 12-річної Маріон Паркер, яку викрав і розчленував психопат Вільям Хікман.
Коли поліцейські почали опитувати свідків про Уолтері, то всі ці сліди привели до глухих кутів. Батько хлопчика був упевнений, що дитину викрали, щоб помститися за його злодіяння, а випадкові свідки бачили хлопчика на автозаправці, а на задньому сидінні автомобіля.
Уолтер Коллінз
Через 5 місяців у штаті Іллінойс поліція виявила хлопчика, який назвався зниклим Уолтером Коллінзом. Крістін заплатила 70 доларів за те, щоб дитину привезли в Лос-Анджелес, проте коли вона його побачила, то відразу ж заявила, що це не її син.
Поліція однак була впевнена, що мати бреше. Вони вже готувалися щасливо оголосити про закриття справи і заспокоїти громадськість і тут такий поворот. Вони, а особливо капітан Дж. Дж. Джонс, стали переконувати мати, що хлопчик просто перетерпів позбавлення, що вдома він знову стане «її Уолтером» і Крістін здалася.
За наступні три тижні Крістін стойко намагалася привчити себе до думки, що це все-таки її син. Але серце підказувало їй протилежне. Нарешті вона дістала зубні запису її сина, заручилася підтримкою знайомих і знову прийшла в поліцію віддавати їм «лже-Уолтера».
На цей раз капітан Джон влаштував для Крістін справжню «мова ганьби».
«Що ви катуєте зробити? Виставити нас всіх дурнями? Або може бути ви намагаєтеся ухилитися від свого материнського обов’язку і хочете здати свого сина державі? Ви сама жорстока жінка, яку я коли-небудь знав», — випалив Джонс.
Лже-Уолтер з Крістін Коллінз
Але навіть після цього Крістін наполягала, що хлопчик не Уолтер і тоді поліція силоміць забрала Крістін в психіатричну лікарню Лос-Анджелеса, щоб там її перевірили на наявність психічних захворювань.
Поки Крістін перебувала в лікарні, в душу капітана Джонса все-таки закралися сумніви і він вирішив особисто допитати «Уолтера». І в процесі розмови хлопчик нарешті заявив, що його звуть не Уолтер, а Артур Хатчинс, що йому 12 років, і він родом зі штату Айова.
Після смерті матері Артур жив зі злою мачухою і тирана батьком, а потім втік з дому, об’їздив на попутках половину країни, а жив на жебрацтво і випадкові заробітки.
Під час перебування в Іллінойсі Артур почув як хтось з людей сказав про нього, що він схожий на «того зниклого хлопчика Уолтера, про який пишуть газети». Після чого Артур уявив собі, що якщо він зватиметься Уолтером, його повезуть до Голлівуду. Він пішов у поліцію і заявив, що він і є зниклий Уолтер Коллінз.
Крістін Коллінз випустили з психіатричної лікарні і вона відразу ж подала скаргу за примусове ув’язнення в клініці на поліцію і особисто на капітана Джонса.
Тим часом в передмісті Лос-Анджелеса творилися страшні справи.
На так звану курячу ферму Wineville Chicken Coop, що належала Гордону Стюарту Норткотту, приїхала з Канади його родичка Джессі Кларк, щоб провідати жив там з Норкоттом свого брата Сенфорда Кларка, що доводився Норкотту племінником.
Сенфорд розповів Джессі, що боїться за своє життя, тому що Норкотт б’є і гвалтує його, а ще на цій фермі в сараї раніше жили чотири викрадених хлопчика, яких Норкотт також ґвалтував, а потім убив.
Шокована Джессі Кларк написала лист в поліцію і після цього Норкотт був заарештований. З’ясувалося, що за 1926-1928 рік Норкотт викрав і вбив чотирьох хлопчиків в Лос-Анджелесі, а свою матір і 15-річного Сенфорда змушував допомагати вбивати і знищувати їх тіла. Одним з хлопчиків був мексиканець і його тіло Норкотт обезголовив і залишив біля дороги, але інші три тіла спробував знищити за допомогою негашеного вапна, а потім останки закопав у землю.
Норкотт вказав місця, де зарив останки, але поліція не знайшла там повних тіл, лише кілька кісток. Тому так і залишилося невідомим, чи був серед зниклих 9-річний Уолтер Коллінз. Капітан Джонс був упевнений, що Уолтера вбив саме Норкотт і сказав про це Крістін Коллінс. Але Крістін не могла в це повірити.
За словами Сенфорда Кларка, в сараї на фермі, перед тим як їх убили, містилося 3 хлопчика, двоє були братами Льюїсом і Нельсоном Уінслоу, викрадені 26 травня 1928 року, а третій по зовнішності був схожий на Уолтера Коллінза. Сам Норкотт однак люто заперечував причетність до викрадення і вбивства Уолтера.
Арешт Гордона Норкотта
Гордон Норкотт був засуджений до смертної кари. Його мати за співучасть отримала довічне. Перебуваючи під арештом мати Норкотта зізналася у вбивстві Уолтера Коллінза, але потім всіляко заперечувала це. Точну кількість убитих Норкоттом дітей невідомо, за версією поліції він міг бути причетний до смерті понад 20 хлопчиків.
Незадовго до своєї страти Норкотт надіслав Крістін Коллінз телеграму, де вказав, що він брехав, коли заперечував свою причетність до зникнення і вбивства її сина Волтера. «Якщо ти прийдеш до мене, я розповім тобі правду». Крістін прийшла до Норкотту за кілька годин до страти, однак він лише заявив: «Я нічого не знаю про це і я невинний».
Неоднозначні відповіді Норкотта змусили Крістін Коллінз вірити в те, що її син може бути живий — викрадений і в іншій родині, під іншим ім’ям, але все ще живий. І вона продовжувала шукати його. Легенда про те, що одному з викрадених хлопчиків вдалося щасливо втекти з сараю на фермі Норкотта, підтримувала її до кінця життя.
