Ракета «Булава» по точності здорово програє «Трайдену»

25

Полювання на МБР «Мінітмен-3» може виявитися безрезультатною

На фото: пуск балістичної ракети «Булава» (Фото: Знімок з відео/прес-служба Міністерства оборони РФ/ТАСС)
Американське видання » The National Interest у статті, присвяченій російської морської складової ядерної тріади, досить довго співає дифірамби стратегічного підводного ракетоносцу «Борей». Для того, щоб гранично підсолодити цей заспів, автору навіть довелося заявити, що у «Борея» рівень акустичних шумів нижче, ніж у американської «симетричною» підводного човна «Огайо». Це вкрай сміливе висловлювання, під яким не підпишеться ні один американський експерт.
При цьому, як стверджує NI, гучність російських, точніше — радянських, підводних човнів вдалося знизити кардинальним чином, коли у 80-ті роки Радянський Союз зміг «імпортувати технології з Японії та Норвегії». Загадкове твердження.
Так, «Борей» — першокласна човен, але у неї є істотний недолік. Що переводить її в розряд човнів в кращому випадку посередніх. І ніякого порівняння з «Огайо» вона не витримує.
Недолік — балістична ракета «Булава». Вона непридатна для нанесення першого, разоружающего, удару. Тому що перший удар ставить своєю метою знищення засобів ядерного нападу противника, точніше — відповіді.
«Булаві» катастрофічно не вистачає точності. Для докази наводяться відомості про ракету, нещодавно оновлені на англомовному сайті russianspaceweb.com (Зазначимо в дужках, що неофіційний сайт, відомості про російських ракетних і космічних справах для якого збирають читачі, «не пов’язані ні з яким державним або приватним закладом». Тобто це не бюлетень Московського інституту теплотехніки, розробив «Булаву»).
Так ось, згідно з даними russianspaceweb.com, кругове імовірне відхилення (КВО) у «Булави» становить 350 метрів. Це не означає, що жоден з відділилися від ракети ядерний бойовий блок не потрапить в коло радіусом 350 м. Цей параметр означає, що половина бойових частин виявляться в колі з таким радіусом, друга половина — за його межами.
Характеристика, дійсно, не з кращих. NI повідомляє, що у «симетричною» американської ракети підводного базування — Trident D5 — КВО менше в 4 рази. Строго кажучи — 90 м, як повідомляють офіційні джерела США. Однак у цьому є лукавство, нехай і невелику. 90 метрів — це за умови корекції траєкторії за допомогою сигналу GPS. Тобто маючи справу з абсолютно беззахисними у технічному відношенні супротивниками. З Росією, яка здатна паралізувати американську супутникову систему глобального позиціонування, цей номер не пройде. У режимі ж астрокоррекции КВО ракети «Трайдент» становить 120 м. Але, звичайно, теж суттєва різниця — триразова.
Конструктори «Булави» могли б, звичайно, поліпшити точнісні характеристики, скориставшись системою ГЛОНАСС. Але вони цього не зробили, розуміючи, що і російська супутникова система може бути виведена з гри.
Так для чого ж конструктори МБР з потужними бойовими блоками в сотні кілотонн б’ються за підвищення точності попадання? Здавалося б, радіус поразки у термоядерних боєголовок набагато перевищує відхилення від цілі у дві-три сотні метрів. Це треба для руйнування першим ударом МБР противника, знаходяться в захищених шахтах, а також бункерів, у яких зосереджені командні ресурси ворога.
За допомогою інженерних розрахунків, а також експериментальним шляхом було встановлено, що для знищення захищених цілей на території противника необхідно створити надмірний тиск близько 30 атмосфер, а для особливо захищених шахт — 50 атмосфер.
Встановлено і те, що для руйнування ракетної шахти необхідно підірвати заряд потужністю 100 кілотонн не далі, ніж на відстані 100 метрів від цілі.
Якщо б «Булава» і «Трайдент-2» мали однакову потужність бойових частин, по 100 кт, то із завданням руйнування шахт МБР справлялася б половина американських боєголовок. І 1/6 частина російських.
Враховуючи, що одна «Булава» оснащена шістьма БЧ по 150 кт, то частка успішних влучень зросте до 1/5−¼. Однак ситуація стає катастрофічною, коли з’ясовується, що на одній МБР «Трайдент-2» встановлено 8 бойових блоків W88 по 475 кт кожна. Тобто ефективність застосування W88 для руйнування російських шахтних пускових установок зростає до рівня 1/3−½.
Однак тут багато нюансів, які здатні вирівняти співвідношення протиборчих сил. Для того, щоб шахту зруйнувати, треба до неї як мінімум долетіти. І тут у «Булави», створеної в Московському інституті теплотехніки з використанням досвіду розробки рухомих ґрунтових комплексів «Тополя-М» і «Ярс», суттєва перевага перед «Трайдентом-2». «Булава» летить в оточенні сорока помилкових цілей, для РЛС супротивника не відрізниш від самої ракети. Що робить її перехоплення проблематичним. У США зараз немає такої кількості стратегічних перехоплювачів GBI, щоб зупинити залп з 16-і ракет, якими оснащена кожна човен «Борей».
Також у «Булави» унікально короткий активний ділянка польоту, тобто з працюючими двигунами, коли ракета найбільш вразлива для протиракетної оборони противника. І настильних (низька) траєкторія, що дозволяє максимально довго залишатися непомітною для Системи попередження про ракетний напад. «Трайдент-2» за всім цим трьом пунктам набагато «бесхитростнее».
Але головна відмінність ракет полягає у різному їх призначенні. Якщо США мають намір знищити за допомогою першого удару своїми найдосконалішими ракетами «Трайдент-2» російську наземну складову ядерної тріади, то «Булава» — це зброя відповіді. Тобто вона призначена для нанесення ударів по промисловим об’єктам і міським структурам, виступаючи у ролі зброї відплати, коли удар по своїй території вже завдано. І тут висока точність суттєвого значення не має.
Для руйнування шахт з американськими МБР у нас є інша зброя, до якого «Трайденту-2» як до Місяця. Це надважка ракета «Воєвода». Вона має КВО, рівне 220 метрів. Але при цьому 10 бойових блоків мають потужність 0,8 мегатонн. Тобто при такій точності та потужності боєголовок ракета, безумовно, має право називатися «вбивцею шахтних пускових установок МБР».
Однак боротьба з ними — це не найактуальніша проблема для російських сил ядерного стримування. Так, США намагаються з усіх сил зруйнувати російську наземну складову ядерної тріади. Тому що вона, тобто Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП), є найпотужнішою частиною тріади.
У США ж найбільш сильна морська компонента, тобто човна «Огайо», озброєні МБР «Трайдент-2». А наземна компонента, яку представляють 300 ракет «Минитмент-3» шахтного базування, — це найслабша частина. Ці ракети були прийняті на озброєння в 1970 році. І тоді ж встановлені в шахти, захищеність яких за сучасними мірками невисока. Так що для нанесення істотної шкоди цілком вистачило б і точності ракет «Булава».
Але при цьому вже стало зрозуміло, що ракети «Мінітмен-3» не тільки морально застаріла — у неї відсутні будь-які механізми самооборони, — але і не цілком відповідає вимогам 1970 року. Хоч її і намагаються злегка модернізувати, а також один раз повністю замінили прострочене сумішеве тверде паливо, але з шести тестових запусків, які відбулися в цьому десятилітті, половина виявилася невдалими.
Так що видання NI намагається нав’язати Росії свої проблеми за знищення ракетних шахт. Нам намагаються довести, що «американський Джо невловимий». Невловимий він тільки тому, що він нікому не потрібен.
Ось боротьба з підводними ядерними ракетоносцями — це проблема актуальна і актуальна і для Росії, і для США.
Володимир Тучков