Путін сказав «А», треба говорити «Б»

18


Про зміну глобальних проектів і проектних парадигм.
Одкровення Путіна в частині Бреттон-Вудської системи і лібералізму не могли не зустріти різного роду відповідей з протилежного боку. Якщо не вдаватися в деталі, то вони зводяться до трьох базових лініях: або він не розуміє, про що говорить, або, він не має право про це говорити, або, зрештою, який сенс слухати очевидні констатації, якщо немає альтернативного конструктивної пропозиції. Як не дивно, реалізувалися на практиці всі три варіанти, хоча деякі з них суперечать одне одному.
Перший варіант, наприклад, видав Дональд Туск, який прямо пояснив, що (у вільному викладі) оскільки «лібералізм — це свобода і демократія, а проти свободи і демократії жодна нормальна людина виступати не може, то Путін несе пургу». Це, безумовно, позиція, але вона сама по собі дуже слабка, зокрема, тому, що ніде не сказано, що свобода і демократія не може бути без лібералізму. При чому тут, ми скочуємося у вкрай небезпечну позицію, вимагає ретельного вивчення, ніж ліберальна інтерпретація слова «свобода» відрізняється від альтернативних її інтерпретацій.
Небезпечно це тому, що поки такої розмови немає, можна апелювати до того, що «свобода» завжди була метою будь-якої людини. А як тільки таке питання виникає, відразу стає зрозуміло, що, вона, звичайно, була, ось тільки свобода була трошки інша. Моя особиста думка полягає в тому, що ліберальне розуміння терміна «свобода» полягає в тому, що людина має право сам вибирати собі ціннісну модель, а також її в будь-яку секунду довільно змінювати, але тут вже ліберали точно завопят. І не тому, що можуть таку інтерпретацію спростувати (спробуйте це зробити самі), а тому, що така система повністю руйнує соціальну стабільність, бо, фактично, будь-яке правопорушення робить ідеологічно виправданим, якщо під нього підвести ціннісне обґрунтування! Звичайно, закон порушувати не можна, але і закон не повинен порушувати права меншин, інакше він несправедливий… Куди такий підхід може завести, самі розумієте, недаремно Путін на мігрантів натякав, які хоч і хлопці дуже консервативні, але трошки страждають родо-племінними забобонами, а тому не належать до свого роду-племені взагалі людьми не вважають. Ну, цінності у них такі!
У будь-якому випадку, серйозні обговорення ліберальних «цінностей» (лапки тому, що кожен має право від них відмовитися) — річ страшно небезпечна і в якійсь мірі навіть неприпустима, оскільки ставить під загрозу інші «цінності», на зразок політкоректності та толерантності. Так що це напрям критики Путіна було акуратно припинено. Але інші думки в тому ж напрямку (Путін не розуміє, про що говорить), були продовжені. Біда тільки в тому, що журналісти, які намагалися його в цьому напрямку розгойдати, люди не дуже освічені, а Путін, все-таки, гарний радянський освіту здобув, та й язик у нього підвішений правильно, так що фокус не пройшов.
Напрямок друге найбільш яскраво продемонстрував кандидат у наступники Мей відомий оригінал (щоб не сказати сильніше) Джонсон, який почав наїжджати на Путіна в стилі: «Та у вас там…», перерахування можна знайти в інтернеті, саме яскраве, люди в туалет на вулиці ходять. Це, звичайно, аргумент, хоча завжди можна послатися на історичні традиції, настільки близькі англійської духу. В Англії, наприклад, є виборчі округи, від яких депутати є, а жителів там немає. Та й багато чого ще. Якщо ж говорити про рівень життя, то це ще велике питання, де гірше. Всі, хто жив в Англії, наприклад, звертають увагу на те, що в цій дикій країні неможливо приймати в будинках ванни, занадто дорого…
Я особисто, оскільки люблю не просто приймати ванну, але ще й щоб вода не остигала, а тому не вимикаю в ній воду, вважаю, що така дика країна, в якій це жорстко обмежена, просто не має право на існування, але тут явний прояв моєї особистої свободи в ліберальному розумінні. Сам же Джонсон виглядає досить смішно, як, втім, і все це напрям критики, оскільки зводиться до логіки (хто читав книжку Берна «Люди, які грають в ігри»?) «запит Дорослий-Дорослий, відповідь — «Дитина-Батько». Ну і люди це відразу помічають, особливо ті, хто пам’ятає як виховуються діти.
Відзначимо, що деякі навіть британські газети це відзначили і підтвердили, що Путін своїм дорослим запитом до західному суспільству свій авторитет підняв (це відзначили і Гардіан, і Індепендент) і що у цього самого товариства відповіді на це запитання немає. А оскільки в умовах перманентної кризи і повної відсутності навіть не спроб відповіді на питання про те, що робити, але просто визнання проблеми, таке слово звучить дуже вагомо, то стало зрозуміло, вся багаторічна конструкція з ізоляції і маргіналізації російського лідера за підсумками Саміту в Осаці звалилася. Ну а люди серйозні поставили ще одне питання: «Як же він зумів змусити лібералів надати йому таке слово?» Дійсно, питання цікаве, я в попередньому тексті, про попередні підсумки Осаки, варіант відповіді дав, але зовсім не претендую на те, що він єдиний і правильний. Версія, вона версія і є.
І ось тут з’являється третій варіант, який видав на Саміті Макрон. Суть цієї претензії складається в наступному: милий чоловік, якщо вже ти поліз в тему, про яку ми всі й без тебе всі розуміли, але поки не вважали за доцільне переводити в публічне поле, то дай свій варіант відповіді на питання, а що робити далі? Ми тут люди серйозні, народ не баламутим не тому, що не бачимо проблеми, а тому, що у нас (поки) відповіді немає, що і як робити. А ти навіщо даремно збуджуєш народ? І відразу виникає нехороший підтекст: мовляв, тут зібралися люди серйозні і відповідальні, а ти мутиш воду для того, щоб зібрати якісь свої ґешефти (варіант, щоб змусити нас тебе визнати, викрутити нам руки, як ти викрутив руки Мей, якій довелося дати тобі можливість публічно виступити).
Зрозуміло, якась демагогическая нотка в такій інтерпретації є, зовсім публічно її озвучувати не варто (народ взагалі нервово ставиться до ситуації, коли від нього щось приховують, підозрюючи в цьому різні підступи в стилі «от гади, знову щось вкрали, а ділитися не хочуть!»), але серед «своїх» вона дуже поширена. І ось тут Путін опинився в ситуації, яка дуже поширена в людських відносинах. І називається вона: «сказавши «А», треба говорити «Б».
Я вже багато писав про цю колізії в частині проблеми пенсійної реформи: якщо б Путін відмовився її підписувати, він зобов’язаний був би не просто звільнити уряд, але і радикально змінити економічну політику. А в той момент це створювало величезні ризики. Але сьогодні вона виникла знову. Іншими словами, з точки зору великої політики, Путін не мав права такого говорити про лібералізм (ви тільки подумайте, лібералізм!), якщо у нього немає хоч якогось варіанту продовження теми.
Зазначимо, що його супротивники трохи перекручують і зводять розмову саме до філософських категорій, хоча спочатку, і це видно з контексту, мова більше йшла про ліберальної фінансово-економічної моделі. Але відповіді в нашій країні є по всіх пунктах, як з філософської частини, так і з фінансово-економічної. Перша — у зміні право-ліберальної парадигми на ліво-консервативну, друга — в розробці нових господарських механізмів. Що дивно — обидві ці теми докладно описуються в моїй новій книзі «Спогад про майбутнє. Ідеї сучасної економіки», але я далекий від думки, що Путін її прочитав. Просто тому, що вона вийде через два-три тижні (я дуже розраховую, що учасники нашого семінару в Петербурзі 20 липня вже зможуть її у мене отримати, але в магазинах вона з’явиться тільки у вересні). Просто, швидше за все, я, висловлюючись словами Андрія Дев’ятова, правильно «осідлав» тимчасову хвилю.
У будь-якому випадку, міркування про зміну глобальних проектів і проектних парадигм (а я нагадую, що з точки зору проектного аналізу, розробленого мною спільно з Сергієм Гавриленковым майже 20 років тому, ліберальна модель — це просто варіант реалізації «Західного» глобального проекту) і розробка нових господарських механізмів, для якої я і створив чотири роки тому Фонд економічних досліджень Михайла Хазіна, стає серйозним трендом (спасибі Володимиру Володимировичу і Макрону!), що не може мене (і, як я сподіваюсь, читачів нашого ресурсу Аврора) не радувати!
А поки, будемо чекати від Путіна, коли він вимовить таке вагоме слово!