Сьогодні на нашій планеті живе понад 600 мільйонів людей у віці старше шістдесяти років. Згідно з прогнозами, до 2025 року це число подвоїться. Наука і медицина постійно прагнуть продовжити життя людини, але на диво мало робиться для вивчення ставлення суспільства до старіння як такого і до літніх людей. Це особливо вірно стосовно дискримінації за віковою ознакою, або эйджизма, який, за деякими даними, є найбільш поширеною формою упередження.
На жаль, справжню ступінь поширеності цього феномена важко оцінити, з тієї простої причини, що цій темі було присвячено дуже мало досліджень. Минулого місяця був опублікований огляд наукових робіт, який показав, що дослідження питання про те, яка кількість людей дотримуються эйджистских переконань, призводять до суперечливих результатів, але навіть самі скромні цифри можуть шокувати: показники варіюються від 50 – ці дані були отримані в Шрі Ланці в ході опитування серед студентів медичної школи, де готують медсестер – до 100 відсотків, як показало опитування більше 300 чоловік у Сполучених Штатах. Правда, слід зазначити, що не всі забобони були негативними. Так, більшість учасників опитування американського заявили, що вони не судять про людей за їх віком, але в той же час їх відповіді свідчили про наявність эйджистских переконань і стереотипів.
«Зараз ейджизм вважається найбільш поширеним видом забобонів, – говорить співавтор дослідження Донна Вілсон, – і проблема в тому, що ми навіть не усвідомлюємо, наскільки він поширений і наскільки сильно його вплив на стан суспільства».
Нерідко люди з эйджисткими переконаннями можуть керуватися благими намірами, але ефект эйджизма далеко не так безневинний, як може здатися. Наприклад, опитування, проведене у 2001 році, показав, що понад 77 відсотків літніх людей вважають, що в тій чи іншій мірі піддаються дискримінації за віковою ознакою, яка варіюється від неприємних жартів з приводу віку до неприйнятного поводження з боку лікарів.
Більше того, молоді люди з негативними эйджитскими поглядами, можуть вирости і стати одного разу літніми людьми з тими ж поглядами, а ці засвоєні протягом життя переконання здатні привести, як показало дослідження Єльського університету, до згубних наслідків. Вчені з’ясували, що літні люди, які негативно ставляться до старіння, з великою ймовірністю будуть жити в середньому на 7, 5 років менше, ніж ті, хто розглядав старіння в більш позитивному світлі.
Частково проблема, можливо, полягає в тому, що до ейджизму не тільки ставляться цілком терпимо, але його часто зовсім не помічають. Це призводить до того, що багато його форми взагалі вважаються нормальним явищем. Як пише Лора Роббінс у статті для Американської асоціації з проблем старіння: «Ми не можемо навіть уявити собі «анти-жіночі» або «анти-афроамериканських» товари, але в країні рекламуються і продаються антивікові креми та інша косметична продукція на багато мільярдів доларів.
Роббінс також вказує, що навіть просте визначення «літні люди» можна вважати эйджистским. «Літні люди – це категорія, яка охоплює близько 40 років життя, приблизно від 60 до 100 років і старше. Наше суспільство ніколи не об’єднає 10-річного та 50-річного в одну категорію, але легко об’єднує літніх людей, виходячи з того, що 60-річний – це те ж саме, що 100-річний».
На щастя, деяка робота по викоріненню цієї шкідливої тенденції все ж ведеться. У 2012 році вісім великих некомерційних організацій об’єднали зусилля, щоб обговорити найбільш ефективні способи боротьби з эйджизмом. З тих пір вони старанно працюють над тим, щоб переосмислити багато питань і упереджені погляди, пов’язані зі старінням і эйджизмом. Однак, щоб ці зусилля дали необхідний ефект, люди повинні робити все від них залежне, на індивідуальному рівні.
Один із способів взяти участь у боротьбі проти вікової дискримінації – переглянути власні переконання. У згаданому вище американському огляді эйджистских переконань, йдеться, що, на думку багатьох людей, сказати комусь, що він або вона виглядають молодше свого віку або хвалити їх за те, що вони добре тримаються, незважаючи на старість – це позитивне поведінка.
Однак, як зазначили вчені, це говорить про вкоріненому поданні, що старість по суті є чимось негативним. Аналогічним чином, можна визнати логічним, коли лікар вважає, що хвороби людини пов’язані з його похилим віком, однак, це позбавлене наукового сенсу: сам по собі хронологічний вік не викликає хвороби, і таке переконання може приховувати реальну проблему. Кожна людина цінна, і упередження щодо літніх людей фактично скидають з рахунків їх реальний внесок у життя суспільства.
