Vitaly Sagaidark
Як приємно вранці в літній день вдихати свіже і чисте повітря, запах від рослин, відчути свіжість землі… Все негативне відступає кудись, і якийсь час здається, що стаєш одним цілим з природою. В тіло вливається енергія, піднімає настрій, і хочеться затримати цю мить довше, але… Потрібно зробити безліч справ, комусь подзвонити, комусь написати, можливо, домовитися про зустріч, і вже все забуто. Миті щастя для душі так скороминущі і так невловимі… А чи було щось взагалі?
Так само швидко пролетіла чверть століття американського домінування у світі. Що залишила вона після себе? Радянський Союз залишав після себе в країнах, де був присутній, дієздатну інфраструктуру і хоч якусь соціалку. Що залишають після себе США? Деякі кажуть: «Ну, адже є прості американці, вони ні в чому не винні, це все політики». Давайте, я поставлю вам мат – прості американці йдуть служити в армію. І що потім влаштовують ці «прості американці», на собі випробували вже багато народів.
Не залишилося до них довіри, стукачів за життя, ні співчуття. Особисто мені вони не дали нічого, за що я міг би бути їм вдячний. Ну, хіба що можна перерахувати з десяток фільмів, але всі вони, за винятком «Аватара» і «Піратів Карибського моря», більш ніж 15-річної давності. «Аватар» так взагалі можна назвати антикапіталістичним фільмом, в якому мало не прямий заклик до всіх аборигенам, які мають на своїй території бази США – «Прийшла пора битви з гегемоном, прокиньтеся!»
«Імперія» зараз відчуває колосальну напругу на всіх напрямках. Можна проводити пряму паралель з СРСР, практично у всьому, з урахуванням нац. специфіки. Ми спостерігаємо дзеркальне відображення СРСР зразка 90-го року, з тією лише різницею, що у США є друкарський верстат, підконтрольні ЗМІ по всьому світу і величезний флот, який не ставлять на прикол для скорочення витрат, ну так це зрозуміло – верстат-то у них є. І цей верстат, забезпечуючи утримання збройних сил, дозволяє цим силам тримати під контролем половину світу, який змушений платити данину в тому чи іншому вигляді, але в першу чергу, ведучи міжнародні розрахунки в доларах. І кому яка різниця, що борг вже становить 21 трильйон з копійками мільярдів, тобто більш ніж 50.000 $ на кожного американця.
Ні, все ж в СРСР у 80-ті було легше, нових наглядових органів щороку не з’являлося, кожен крок жителів країни не контролювався, можна було говорити відкрито про багатьох речах, за критику не садили, за правду тим більше (саджали за очорнення країни і зради). Так що можна сміливо стверджувати, що свободи в тій «імперії зла» було більше, ніж зараз у «демократичної імперії добра».
Ліквідую всі спори і летять ліберальні камені кількома загальновідомими фактами – де зараз сидить Ассанж за правду про порушення всіляких конвенцій військовими США в Іраку по відношенню до мирного населення, за інфу про те, що АНБ стежить не тільки за кожним американцем, але і за всіма лідерами світу, спасибі герою Сноудену. Як же надходили з противниками режиму в СРСР? Так просто висилали з країни, а напевно, потрібно було кидати у в’язниці, може, і не впав би Союз.
У в’язницях США застосовуються тортури – про це навіть в конгресі говорять відкрито. Скандально? Да ладно вам, просто звичайні американці працюють на благо країни, як вміють. Поліцейські відмінно розкривають справи: спершу стріляють, потім розкривають, судова система працює, всі отримують гроші, всі задоволені, ну хіба крім родичів убитих. Ну гаразд, з ким не буває, всі можуть помилятися. Особливо якщо під підозрою латинос або негр, загалом, паразит для платника податків. А що, їх багато – живуть на допомогу, швидше за все, наркотою нелегально торгують, дешевше, ніж офіційні магазини.
Але насправді йшлося не про те, як там погано в США живуть люди, у нас теж маса людей ледве зводить кінці з кінцями, так і інших проблем вистачає. Але ми не ліземо у всі регіони світу з військами, не бомбимо авіацією і не завдаємо ракетні удари. Не кажучи вже про прямі військові інтервенції. Жорсткість і жорстокість розповзлися по світу, і багато проблем закривають очі в ООН, яка перетворилася в декоративну собачку, чекає подачок від господаря.
У світі чимало гарячих точок: Україна, Ірак, Сирія, Ємен, Лівія, Нігерія, у кожній з цих країн щодня гинуть люди. І за кожною трагедією — пряма нитку до «дядька Сема». Багато країн перебувають під загрозою вибуху сепаратистських настроїв. У Росії регулярно винищують терористів на Кавказі, Китай пострілює в Уйгурському районі. По всьому світу, на кожному континенті і майже в кожній країні є незадоволені, яких можна підняти проти керівництва, попередньо заморозивши їх державні активи в західних банках. Винятком є напевно тільки Північна Корея. Там не гриміли вибухи, не виходили на акції протестів чи ні сильних протиріч у суспільстві.
Але все це не йде ні в яке порівняння з тим, що насувається на нас, при цьому більшість людей ведуть себе як бабка, яка безтурботно пурхала, поки не настала зима, тільки в нашому випадку зима буде постъядерной… Вже зараз можна зрозуміти, що основною метою США є не тільки Росія. Хоча проти Росії ведеться послідовна стратегія стримування і ослаблення, за допомогою підпалу всіх країн, що нас оточують, і на західних кордонах НАТО брязкає зброєю і проводить часті вчення всіх залучених сил недостатньо для атаки. Більше того – нанести удар без скритної концентрації великої кількості техніки зараз неможливо. Не можна також забувати і про те, що серед простих європейців досить багато противників конфронтації з Росією, ну і останній аргумент – це ядерний потенціал, яким оснащено багато новітніх носіїв.
На відміну від розслаблених США, розробки та введення в дію нових систем відбувається на регулярній основі, і зв’язуватися з таким супротивником небезпечно. Територія, яку неможливо розбомбити за один наліт, і яка прикрита кращими системами протиповітряної оборони, сильний стримуючий фактор. А розрекламованим авіаносцях можна підійти тільки з північного напрямку для спроби нанесення удару по європейській частині країни, звичайно ж, підхід таких кораблів не помітити не можливо, а в зимовий час авіаносці в північних широтах взагалі нездатні воювати, так як літаки запускаються ПАРОВИМИ катапультами, а там мінусова погода частіше, ніж плюсова.
Таким чином можна зрозуміти, що основна мета знаходиться на схід. Головну загрозу лідеру завжди є той, хто економічно в змозі перевершити домінуючу імперію, і в такі переломні моменти в історії людства завжди відбувалися війни. Невже ви думаєте, що цього разу буде інакше?
Атакувати Китай потрібно в короткостроковій перспективі, оскільки пізніше в силу вступлять незворотні процеси, як економічні, так і насичення новітніми військовими системами НВАК, і це підприємство втратить всякий сенс.
Оптимальний регіон, бій в якому може не перерости в ядерну війну – це острови Спратлі в Південно-Східній Азії, у Південно-Китайському морі, які зараз штучно створює Китай на рифах і відбудовуючи на них аеродроми, порти та іншу інфраструктуру.
По-перше, Китай володіє значно меншим ядерним потенціалом, ніж США, і, можливо, американці готові понести певні втрати заради перемоги, якщо до цього дійде справа.
По-друге, Піднебесна не володіє достатньою кількістю систем ППО, щоб протистояти масованих ракетно-авіаційних ударів, та й самі системи хоча і не погані, але все ж є спрощеними варіантами С-300 і С-400, яких до того ж мало.
По-третє, флот США поки ще значно перевершує китайський щодо кораблів усіх класів, крім ракетних катерів, і здатний знищити будь-якого ворога навіть маючи половину чисельного складу від усього флоту на одному напрямку. Китай ударними темпами будує свій флот, на трьох гігантських верфях, сім днів в тиждень, три зміни. Вони все розуміють, на відміну від більшості наших «експертів». За темпами будівництва тільки за 2018-19-й роки:
2 авіаносця («Ляонін» боеготов з 2018-го, «Шаньдун» — ходові), 2 будуються,
крейсера (типу есмінці) тип 055 — 4 од. в добудові, 2 на ходових,
есмінці тип 052D — 7 введено в дію, 2 в добудові,
фрегати тип 054 — 5 введено в дію,
корвети типу 056 — 4 введено, 4 в добудові,
УДК (вертольотоносці) тип 071 — 2 введено, 2 добудови.
Темпи найвищі в світі, 22 великих корабля за півтора року.
По-четверте, за Китай не заступиться ні одна країна в Південно-Східній Азії, не тому, що погано ставляться, а тому, що кожен має свій інтерес і хоче урвати свій шматок. І ослаблення КНР буде тільки вітатися усіма.
Ну і якщо ви стежите за останніми нотами Китаю і США по відношенню один до одного, то знаєте, що напруга у відносинах може перерости в конфронтацію в будь-який момент. Розмови про застосування ядерної зброї обома сторонами йдуть відкрито, «вікно Овертон» зрушила, це страшно…
Поки світ — насолоджуйтесь кожним днем, любите природу, і отримуйте задоволення від життя, і кожного дня, як знати, може, після смерті ми переживаємо все знову, так нехай хороших переживань у всіх буде більше, ніж поганих, а природа грошей за них не бере…
Наостанок залишається одне питання — що буде робити при такому розвитку подій Росія?
Кинути друга не можна вступити у війну… – Коми проставте самі…
Автор Віталій Sagaidark, стаття від 2015 року, розміщується з незначними правками.
