Ветеран ізраїльської розвідки – про минулому і сьогоденні
Сьогодні ми публікуємо інтерв’ю з ветераном цієї організації, який побажав залишитися анонімним.
– Моссад часто називають найкращою розвідкою світу. Це вірне визначення?
– Давати оцінки своєї організації некоректно. Тим більше порівнювати її, наприклад, з КДБ – занадто різні вагові категорії. Однак між ними все ж є спільність: обидві контори створювалися людьми з російським менталітетом. В результаті в Моссаде прижилося явище, яке єврейським присловьем визначається як «товариш веде товариша». Нещодавно у нас розігрався скандал з колишнім начальником контррозвідки, до речі, одним з найкращих. Вже старим. Розкопали, що він не служив строкову службу в армії. Як потрапив у розвідку? А, мабуть, допомогли. У вас, здається, це називається «по блату».
Що в КДБ було однозначно погано – це зосередження розвідки і контррозвідки під одним дахом. Конкуренція завжди краще. Британські МІ-5 і МІ-6 постійно гризуться, але країні від цього тільки користь.
– Вам за вашу кар’єру довелося перетинатися з радянською розвідкою?
– Спеціально перетинатися було суворо заборонено. Тому зустрічі були випадковими і часом зовсім анекдотичними. Одного разу поштовхалися в приймальні лідера африканської країни за право першим увійти. Хоча КДБ дуже цікавився Ізраїлем. В 70-е в центрі Гельсінкі був величезний книжковий магазин. Опинився там і відділ продукції ізраїльських видавництв. Я між справою поспівчував керівник: напевно, ніхто не купує, кому тут потрібні книги на івриті? Вона образилася: купують, ще як, КДБ з радянського посольства скуповує всі новинки!
– Чи вірно, що серед радянських євреїв, які виїжджають до Ізраїлю, були агенти радянської розвідки?
– Нерозумно було б СРСР не скористатися масовим виїздом євреїв на історичну батьківщину. Коли проблема обговорювалася на рівні уряду, Голда Меїр сказала: «Якщо на тисячу репатріантів буде один такий випадок, нічого страшного». Але їх не було, оскільки до секретів мало кого підпускали. Потрапити на роботу в спецслужбу навіть прибиральником у вихідців з СРСР шансів не було в принципі. Хоча такий жорсткий нагляд не тільки за репатріантами – які народилися в Ізраїлі теж перевіряють досконально. Тому в Моссаде не було жодної зради.
– Кажуть, що Моссад активно не працював проти СРСР. Чому?
– Моссад чомусь уявляють як мисливців за терористами. Насправді, це другорядне. Головне завдання – оборона. Єдиний шанс нашим супротивникам давали поставки сучасного зброї з СРСР. Уявляєте, скільки коштів і сил ми заощадили б, отримавши, наприклад, документи з портів відвантаження? В Криму була база по підготовці палестинських бойовиків – дані про курсантів теж дуже не завадили б. Але отримати цю інформацію ми навіть не намагалися. Не могли піддавати ризику мільйони радянських євреїв, на яких могла позначитися така робота ізраїльської розвідки.
– Сьогодні проблема повернення євреїв на історичну батьківщину знята. Стало бути, і Моссад не повинен про це турбуватися.
– Ми бачимо, що по всьому світу небезпеки для євреїв тільки збільшуються, безпечним місцем для них є лише Ізраїль. Тому їм варто переїхати сюди, або перестати бути євреями, асимілюватися. Це має бути особистим вибором людини, за який його ніхто не вправі засуджувати. А що стосується наших розвідок, то від безконтактного, опосередкованого протистояння вони перейшли до співпраці. І цьому можна тільки порадіти. Прем’єр Нетаньяху зустрічається з Путіним частіше, ніж з лідером будь-якої іншої країни. У зустрічах беруть участь і керівники спецслужб. До речі, Нетаньяху був офіцером спецназу і, як і Путін, добре знає специфіку розвідки. Його збереження в якості прем’єра – в інтересах Росії. Співпрацею розвідки досягають більше, ніж боротьбою один з одним.
