Протягом багатьох сотень років каготи, так називалися європейські недоторкані, піддавалися гонінням. Проживали вони на півдні франції, в піренеях і на півночі іспанії. Звільнила каготів від переданих у спадок принижень велика французька революція, а закон про остаточну заборону гонінь на каготів був виданий в 1819 році. Як і у випадку з індійськими та японськими недоторканими, найбільш темні верстви населення продовжували принижувати каготів і уникати їх ще багато років після указу. Але поступово каготи розсіялися по франції та іспанії, змішалися з некаготами, і все про них забули. Однак, згідно з народними повір’ями, каготи не змогли б асимілюватися, адже вони були справжніми монстрами, жахливими на обличчя і мерзенними всередині.
Ось що було відомо про каготів середньостатистичному французькому селянину:
- вони жорстокі вбивці і канібали;
- вони практикують чорну магію;
- в їх жилах тече зелена кров, надлишки якої виходять у них з пупка на страсну п’ятницю;
- у них перетинчасті ноги;
- від них виходить сморід, яке здатне зіпсувати урожай;
- у них деформовані черепа, а у вух немає мочок (це повір’я перекочувало в медицину, вухами каготів називають вуха без мочок).
Таким виродкам і монстрам, якими каготи представлялися середньовічним європейцям, було не місце серед звичайних людей. Вони повинні були селитися на відстані від поселення, займатися землеробством їм було не можна (спійманому за вирощуванням врожаю каготу відрубували руки). З усіх занять їм дозволялося тільки плотничать і працювати з каменем, тому каготи славилися своєю теслярською майстерністю і були хорошими будівельниками. До церкви, де для них було відгороджено окреме місце, вони могли заходити тільки через спеціальний низький вхід. На півдні франції досі збереглися церкви з входом для каготів, деякі з яких самі каготи і побудували. Причастя їм видавали на довгій палиці, купіль зі святою водою у них теж була окрема. Якщо кагот торкався до чогось до чого не повинен торкатися, йому відрубували руки. Наприклад, каготам не можна було торкатися перил мостів, купелі для святої води для звичайних людей, пити з колодязів.
