Велика Вітчизняна війна стала ареною зіткнень різного роду озброєнь, стратегій і тактик, в тому числі протистояння радянських і німецьких снайперів. Їх задача проста: знищити якомога більше ворогів, залишаючись непоміченими.
Підготовка і командний дух
Будь експерт впевнено заявить, що радянські снайпери були кращими на Другій світовій війні. Секрет успіху в ретельності навчання стрільців, яке велося задовго до початку війни. У 1930-ті роки в СРСР отримав розвиток масовий стрілецький спорт, запроваджувалися заходи по поліпшенню вогневої підготовки військовослужбовців РСЧА. Ще в 1932 році було засновано звання «Ворошиловський стрілок», яким за різними даними удостоїлися від 6 до 9 млн. чоловік.
Серйозна увага в СРСР приділялася методиці стрілецької справи і дотримання стандартів підготовки «сверхметких стрільців». Теорія підкріплювалася систематичної відпрацюванням навичок снайперської стрілянини під час військових навчань, при цьому армійське начальство постійно стежило за поліпшенням якості зброї та обмундирування. Основним інструментом радянського снайпера служила гвинтівка Мосіна, іноді використовувалася самозарядна гвинтівка Токарєва.
Німці на перших етапах Великої Вітчизняної війни явно недооцінили ефективність снайперської стрільби. Але після того, як втрати солдатів вермахту стали рости в геометричній прогресії завдяки старанням наших снайперів, німецьке військове керівництво змушене було приділити цьому «архаичному» способу ведення війни більше уваги, зокрема, вдаючись до допомоги радянських навчальних фільмів.
На озброєнні німецьких снайперів стояли гвинтівки Mauser 98k оснащені переважно півтораразову прицілом ZF41. Однак багатьох німецьких стрільців «маузери» не влаштовували, і вони вважали за краще замінювати їх на трофейні радянські «трьохлінійки». Навіть з’явилася в 1943 році гвинтівка G43, яка використала копію радянського прицілу ПУ, не змінила ситуацію. Німці неодноразово визнавали перевагу радянських стрільців, пояснюючи це не тільки якістю підготовки, але і наявністю командного духу, який виявився сильнішим німецького індивідуалізму.
Рекордсмени
Найрезультативнішим стрільцем Великої Вітчизняної слід визнати старшину Михайла Суркова з 4-ї стрілецької дивізії 12-ї армії. На його рахунку 702 німецьких військовослужбовців. За ним слідують снайпери Володимир Салбиев з 601 убитим німцем і Василь Квачантирадзе з 534 влучними попаданнями. Найближчий солдатів вермахту – гірський єгер Маттіас Хетценауэр з 345 підтвердженими убитими в рейтингу снайперів займає 26 місце.
В суперечку з радянськими військовими за звання кращого снайпера втрутився лише фін Симо Хяюхя, якому приписують 504 убитих червоноармійців, втім, документально з них підтверджені тільки 219 жертв. Але навіть якщо погодитися з початковою цифрою, то вище 4 місця Хяюхя все одно не підніметься.
У цьому негласному суперництві кращі німецькі стрілки можуть похвалитися хіба що перемогою над радянськими жінками-снайперами: якщо на рахунку першої німецької трійки 811 влучних пострілів, то лідируюча трійка наших дівчат знищила 746 солдатів противника. Однак беручи до уваги, що серед радянських снайперів було близько 1000 жінок, які ліквідували понад 12 000 військовослужбовців вермахту, то за цими показниками німецькі солдати швидше за все, залишаться не при справах.
Якщо враховувати використання снайперами будь-якого виду зброї, то тут беззаперечним переможцем може бути визнаний Федір Охлопков, який крім 425 влучних пострілів з гвинтівки знищив понад 600 німців з кулемета.
Серед радянських стрільців були рекордсмени і іншого роду. Приміром, снайпер 82-ї стрілецької дивізії Михайло Лисов з гвинтівки збив німецький двомісний пікіруючий бомбардувальник Ju-87, а старшина Василь Антонов 796-ї стрілецької дивізії чотирма пострілами знищив один з найбільш універсальних літаків війни Ju-88.
Снайпер 50-ї стрілецької дивізії Микола Галушкин за один день 17 липня 1943 року зумів ліквідувати 32 німецьких військовослужбовців, а потім ще допомогти своїм товаришам по службі захопити німецький танк і доставити його в розташування радянських військ.
Не можна не звернути увагу на той факт, що радянські снайпери на відміну від німецьких працювали і вночі. Так, на рахунку Івана Калашникова, снайпера 1-го Гвардійського артилерійського полку 45 влучних нічних пострілів. У цьому компоненті у нього суперників немає.
Снайперські поєдинки
На полях битв ВВВ нерідко смертельну дуель вступали і самі снайпери. Мовчазне протистояння радянського і німецького снайпера часто затягувався на кілька днів, поки хто-небудь з них незграбним дією не підставить себе під глазеющий на нього оптичний приціл. Переважна більшість поєдинків виграли радянські стрілки.
Почасти цьому посприяла своєрідна тактика німецької снайперської школи, згідно якої залишати позицію вимагалося короткими зигзагоподібними перебіжками. Вважалося, що потрапити в таку мішень практично неможливо. Однак наші стрільці не раз спростовували це переконання, відстрілюючи з «трьохлінійки» «драпавших по-заячі» фріців.
Найвідоміший снайперський поєдинок відбувся в 1942 року в Сталінграді між Василем Зайцевим і Ервіном Кенігом (за іншими даними, Хайнцем Торвальдом). Дуелянти протягом чотирьох діб випробовували терпіння одне одного, поки німець не клюнув на піднесену Зайцевим каску. Ледь визирнувши з-за укриття, щоб упевнитися в попаданні, він тут же отримав кулю в лоб від розторопного червоноармійця.
Всього на рахунку Зайцева 11 успішних поєдинків з німецькими снайперами, однак беззаперечним лідером тут є командир снайперської роти 81-го гвардійського стрілецького полку Василь Голосів, який ліквідував 70 німецьких снайперів. Відзначилася в поєдинках стрільців і кращий радянський снайпер серед жінок Людмила Павличенко, зуміла підстрелити 36 німецьких колег по снайперському цеху.
Тарас Рєпін
