Чому напередодні Нового року по телевізору показують одні й ті ж фільми (3 фото + текст)

15

кіно,фільми,телебачення
Напередодні Нового року по телевізору традиційно починають показувати старі радянські комедії, які всі ми знаємо вже напам’ять, але мало хто замислюється над тим, чому їх показують з року в рік і хто на цьому заробляє гроші.

Мова, звичайно ж йде про класичному наборі: «Іронія долі», «Джентельмени удачі», «Карнавальна ніч», «Москва сльозам не вірить», «Іван Васильович змінює професію», а також різні фільми про пригоди Шурика або Боягуза, Бовдура і Бувалого.
Абсолютно всі ці фільми заслужили величезні рейтинги ще в СРСР — за даними кінокритика Сергія Кудрявцева, один тільки «Москва сльозам не вірить» подивилося майже 85 мільйонів чоловік. Більше тільки у «Піратів ХХ століття», майже 88 мільйонів.
За даними «Аргументів і фактів» традиція показувати радянську класику в новий рік на ОРТ і РТР (сьогодні ці канали називаються «Перший» і «Росія-1») була закладена як мінімум в 2000-му році, хоча з архівів телепрограм » ОРТ » можна дізнатися, що «Іронію долі» і «Операцію И» показували і 31 грудня 1998 року («Росія-1» архівну телепрограму не публікує).

Погодуємо себе самі

Незважаючи на те, що всі ці фільми вийшли в прокат як мінімум 35 років тому, вони не є частиною так званого суспільного надбання (public domain). Як пояснює керівник «Центру захисту цифрових прав» Саркіс Дарбинян, по російському законодавству авторські права на ці фільми (зняті до 1993 року) повинні охоронятися протягом 70 років з моменту правомірного оприлюднення твори. У 2014 році фракція КПРФ запропонувала перевести в статус суспільного надбання кілька радянських фільмів, але ініціатива не була підтримана. Таким чином, права, наприклад, на «Кавказьку полонянку» закінчаться в 2037 році, а на «Москва сльозам не вірить» — 2050.
Права на всі фільми, які цікавлять нас в рамках цієї статті, належать киноконцерну «Мосфільм». У 1997 році Володимир Гусинський намагався викупити 49% акцій за 166 мільйонів доларів, однак приватизацію компанії заборонило Мингосимущество — як пояснює Forbes, саме з побоювань, що радянська кінокласика перестане належати державі. До 2001 року був утворений ФГУП, генеральним директором був призначений Карен Шахназаров, що займає цю посаду досі.
За даними Forbes за 2012 рік, прибуток «Мосфільму» становила 119 мільйонів рублів, а виручка — 1,3 мільярди. Це рекорд в порівнянні з іншими колишніми радянськими кіностудіями. Так, у тому ж році «Центральна кіностудія дитячих і юнацьких фільмів ім. Горького» заробила 129 мільйонів рублів (чистий збиток 0,5 мільйонів), «Ленфільм» — 84 мільйони рублів (збиток 29 мільйонів), «Одеська кіностудія» — 16 мільйонів рублів (прибуток 9 мільйонів).
Також відомо, що в 2012 році від продажу прав на фільми «Мосфільм» отримував 20% виручки — тобто 260 мільйонів рублів, але невідомо, яка частка припадає на фільми, зняті після розпаду СРСР. На жаль, як пояснює Саркіс Дарбинян, кіноконцерн фактично не публікує фінансову звітність:
«Ніякої публічної звітності ФГУП Кіноконцерн «Мосфільм» у відкритому доступі в мережі знайти не вдалося, тому нам невідомо про те, які доходи від продажу цифрових копій фільмів та надання виключних/невиключних ліцензій третім особам пішли в бюджет Російської Федерації, яка є власником «Мосфільму», а значить і всіх належних киноконцерну фільмів. Нам також невідомо про будь-які відрахування на адресу авторів фільмів (режисерів, сценаристів і авторів музики)».
І хоча Дарбинян стверджує, що сучасний «Мосфільм» займається не стільки кіно, скільки здачею знімальних майданчиків в оренду і наданням різних послуг, не можна сказати, що його не турбує, що належить йому, інтелектуальна власність. У 2011 році «Мосфільм» уклав партнерську угоду з YouTube виклав там кілька сотень фільмів. Після цього концерн запустив безкоштовний онлайн-кінотеатр і на власному сайті і почав «воювати» з піратськими сайтами за гроші від реклами. У 2013 році суд зажадав від торрент-треккера Rutor видалити картини, що належать «Мосфільму», а в 2014 аналогічну вимогу було висунуто сайту torrentino.

Чому напередодні Нового року по телевізору показують одні й ті ж фільми (3 фото + текст)

DIY TV

Радянська кінокласика, на відміну від новорічних передач, не входить у топ найбільш рейтингових телепроектів. Якщо вірити даними TNS, то з 2004 року, у верхній десятці списку лише один раз виявився фільм «Москва сльозам не вірить» — в 2012 році. Зате у 2010 році на другому місці опинився фільм «Іронія долі. Продовження». Як пояснює Аріна Бородіна, з 2004 року у принципі впав попит на сеанси:
«Через десять років в топ-10 і близько немає жодного кінофільму – ні вітчизняного, ні іноземного. А затребуваність в кінопоказі з 25% у 2004 році знизилась до 15% у 2014-му».
З іншого боку, як пояснює сайт «Бюлетень кінопрокатника», російські і радянські фільми витіснили з рейтингів закордонні. Якщо в сезоні 2008-2009 топовим фільмом був «Мільйонер з нетрів», то в 2014-2015 — «Москва сльозам не вірить». Найпопулярнішим закордонним фільм в тому сезоні виявився «Аватар», посів лише 10-е місце.
Все це відбувається на тлі зниження як сумарних рейтингів фільмів, так і рейтингів телеканалів, пояснюють в «Бюлетені». Пояснюється це тим, що глядачі поступово перехід на «самостійні» форми розваги — зразок фільмів на DVD, онлайн-відео або кабельного телебачення.
Іншими словами, висока вартість прав на показ зарубіжних картин просто перестає себе окупати — цим і пояснюється лідерство російських та радянських фільмів в ефірі останніх років.

Чому напередодні Нового року по телевізору показують одні й ті ж фільми (3 фото + текст)

Найбідніша ніч у році

Ще одна важлива причина, по якій в новорічну ніч немає сенсу показувати «Зоряні війни», полягає у своєрідному парадоксі.
З одного боку, новорічний ефір (в особливості, ніч) — найдорожче рекламний час у сезоні, як мінімум з-за максимальної аудиторії. Новорічне звернення президента на «Першому» і «Росії-1» стабільно займає перші позиції в рейтингах — тобто в цей час телевізор дивляться навіть ті, хто зазвичай його взагалі не включає.
З іншого боку, як пояснили аналітики Havas Media, в останні роки більшість каналів відмовляється від стандартної реклами — це так звана «соціальна» тенденція, яку в 2014 році стараннями фракції ЛДПР трохи не закріпили законодавчо. По всій видимості, керівництво каналів вирішило таким чином уникнути державного втручання. Таким чином, в 2015 році в новорічну ніч рекламні перерви влаштовували тільки канали СТС, РЕН-ТВ, «Домашній» і «Перець». Решта повернули рекламу лише 2-го січня.
Однак це не скасовує так званої спонсорської реклами — тобто телепрограм, створених на гроші брендів і використовуються для їх просування. За даними «Комерсанта» від 2011 року (коли канали вже відмовлялися від прямих розміщень) для того, щоб окупилася новорічна передача, в середньому потрібно було заробити хоча б 1,5 мільйона доларів на спонсорських угодах.

Звідси